Ухвала суду № 43181845, 09.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2015р. м. Київ К/9991/76996/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.05.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 23/6/09-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 11.08.2008 № 0000330805/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 63375 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2008 № 0000330805/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 63375 грн. слугували висновки виїзної позапланової перевірки з питань правових відносин з ТОВ «Лавантера» за період з 10.07.2008 по 23.07.2008, за результатами якої складено акт від 30.07.2008 № 168/08-05/03345716. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2005 року в сумі 126750 грн. та за грудень 2006 року в сумі 126750 грн.

Зафіксовані актом перевірки від 30.07.2008 № 168/08-05/03345716 порушення полягали у неправомірному формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лавантера», свідоцтво від 16.10.2003 № 17315626 платника податку на додану вартість якого анульоване згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 у справі № 2а 3630/08.

Інших правових та фактичних підстав для визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковою інспекцією не встановлено, реальність вчинення операцій не оспорюється.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

В результаті належного дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента, відомості щодо реєстрації якого містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість на час вчинення господарських операцій, після вчинення таких операцій не є підставою для висновку про позбавлення податкової накладної сили розрахункового документа, що породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності контрагентів, з якими мав господарські відносини, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі анулювання їх реєстрації як платників податку на додану вартість у подальшому чи їх припинення через певні допущені порушення.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 25.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркуна