Ухвала суду № 43181810, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/18816/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від

05.02.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від

25.03.2014

у справі № 806/7855/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Фаворит ОПТ» Акціонерного

товариства закритого типу «Фаворит»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання неправомірними та скасування податкових

повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, позовні вимоги дочірнього підприємства "Фаворит ОПТ" Акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" (надалі - ДП "Фаворит ОПТ") задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Житомирська ОДПІ) від 27.11.2013 №0002252201 та №0002262201.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ДП "Фаворит ОПТ" у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Житомирської ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ДП «Фаворит ОПТ» щодо правильності формування доходів, витрат, податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012, за результатами якої складено відповідний акт від 12.11.2013 №2991/22-01/20419787.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.176.1, п.176.2 ст.176, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на 662085,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2013 №0002252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 827606,00 грн., у тому числі 662085,00 грн. - за основним платежем та 165521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 22.11.2013 № 0002262201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39450,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Галіївський маслозавод" укладеного договір поставки 26.03.2012 №260312. В подальшому, 30.03.2012 позивач укладено з компанією "InterfoodB.V" (Нідерланди) Контракт №1210. Згідно умов якого, ДП "Фаворит ОПТ" продав, а компанія "InterfoodB.V" (Нідерланди) придбала 50 метричних тон сухого знежиреного молока, виготовленого ТОВ "Галіївський маслозавод".

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, посвідчення якості, вантажні митні декларації.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з висновками Акта перевірки, позивач внаслідок неправильного обрахування податку на прибуток занизив суму податку на додану вартість та завищив, відповідно, суму від'ємного значення.

На думку податкового органу, здійснені позивачем господарські операції регулюються п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, згідно якої, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Проте, відповідно до підпункту «а» пункту 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Тобто, вищезазначений висновок податкового органу є хибним, оскільки здійснені господарські операції оподатковуються за нульовою ставкою, а тому дія пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України на них не поширюється.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що здійснюючи експортні операції товарів у митному режимі експорту позивач мав право на віднесення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні цих товарів до складу податкового кредиту.

Зауваження відповідача про порушення в оформленні видаткової накладної ВН №G-01378 від 31.07.2012 колегією суддів Вищого адміністративного суду України до уваги не беруться, оскільки формальні недоліки в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реально здійснених господарських операцій.

Більш того, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, в акті перевірки містяться протилежні висновки щодо правильності обрахування податку на прибуток. Так, відповідач дійшов висновку, що порушення позивачем податкового законодавства виникло внаслідок неправильного обрахування податку на прибуток, проте, в акті також зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 не встановлено його завищення або заниження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки, які стали підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, суперечать один одному, не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються наявними доказами.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна