Постанова № 43181768, 12.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/34105/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства "Самбірський радіозавод "Сигнал" про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року,

встановив:

У березні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі) пред'явило позов про стягнення з ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків у розмірі 4205,09 грн та фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей в розмірі 170 грн, всього - 4375,09 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі, посилаючись на частину дев'яту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими передбачено застосування до страхувальників відповідних фінансових санкцій, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову і стягнення заборгованості в сумі 4375,09 грн.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" просить залишити без змін рішення апеляційного суду, вказуючи на обґрунтованість висновку суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку, зважаючи на відкриті виконавчі провадження за рішеннями управління ПФУ, які є виконавчими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 07.08.2012 р. управлінням ПФУ в м. Самборі та Самбірському районі прийняті рішення № 144 і № 145 про застосування до ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" фінансових санкцій в розмірі 4205,09 грн і 170 грн, відповідно, за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за липень-серпень 2010 року (пункт 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") та подання недостовірних відомостей за 2010 рік (пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

20.08.2012 р. відповідач подав скаргу на вказані рішення до Головного управління ПФУ у Львівській області, яке рішенням від 18.10.2012 р. № 154 повернуло скаргу без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання.

Після цього ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" оскаржило ці рішення УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі до суду, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року позовну заяву залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 99 КАС України.

Постанову про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що управління ПФУ правомірно прийняло рішення про стягнення з ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" сум фінансових санкцій на підставі пунктів 4 і 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", враховуючи, що згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вказані штрафні санкції можуть бути застосовані до страхувальників і після 1 січня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі від 07.08.2012 р. № 144 і № 145 перебувають на примусовому виконанні у відділі ДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції. Так, постановою державного виконавця від 21.12.2012 р. ВП № 35773646 відкрито виконавче провадження з виконання рішення УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі від 07.08.2012 р. № 144 про стягнення з ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" фінансових санкцій у сумі 4205,09 грн, а постановою від 27.03.2013 р. ВП № 37220550 - з виконання рішення № 145 про стягнення фінансових санкцій у сумі 170 грн. Постановою державного виконавця від 28.03.2013 р. в межах виконавчого провадження ВП № 35773646 накладено арешт на кошти боржника. Отже, за вказаними рішеннями управління ПФУ державною виконавчою службою вже проводиться стягнення і частину фінансових санкцій боржник вже сплатив.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що положення абзаців першого і третього частини чотирнадцятої в контексті з положеннями абзацу восьмого частини третьої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дають органу Пенсійного фонду право подавати рішення про накладення штрафу для виконання підрозділу державної виконавчої служби та одночасно звертатись до суду з вимогою про стягнення коштів.

У зв'язку з цим рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову з підстави відкриття виконавчого провадження за рішеннями УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі про стягнення фінансових санкцій є необґрунтованим.

В свою чергу, суд першої інстанції, повністю задовольнивши позов, теж допустив помилки в застосуванні норм матеріального права.

Так, пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до 01.01.2011 р., було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладався штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З набранням чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (з 01.01.2011 р.) вказані правові норми виключені.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом шостим цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про можливість застосування до страхувальників штрафних санкцій за несплату страхових внесків і після 1 січня 2011 року, якщо вони нараховані на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, зробивши правильний висновок про правомірність нарахування позивачем після 1 січня 2011 року штрафних санкцій на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за липень-серпень 2010 року, суд першої інстанції помилково вважав правомірним і рішення про нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, оскільки такі фінансові санкції не можуть бути застосовані до страхувальників після 1 січня 2011 року.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 229 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції - в частині стягнення з ВАТ "Самбірський радіозавод "Сигнал" фінансових санкцій в сумі 170 грн за рішенням УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі від 07.08.2012 р. № 145 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасувати в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Самбірський радіозавод "Сигнал" фінансових санкцій в розмірі 170 грн на підставі рішення Управління пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області від 07.08.2012 р. № 145.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Самбірський радіозавод "Сигнал" на користь Управління пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області фінансових санкцій в сумі 4205,09 грн на підставі рішення Управління пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області від 07.08.2012 р. № 144 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.