Ухвала суду № 43181735, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року м. Київ К/800/60543/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи, Військово-лікарська комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі ГУ МВС), Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС), треті особи: Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи, Військово-лікарська комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправною відмову відповідачів у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі Закон № 565-ХІІ) та зобов'язати виплатити йому таку допомогу у розмірі 90 відсотків п'ятирічного грошового забезпечення, як інваліду I групи.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачі протиправно відмовили йому у виплаті спірної допомоги, чим порушили його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позов задоволено, визнано протиправною відмову відповідачів у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язано МВС призначити, а ГУ МВС виплатити спірну допомогу у розмірі 90 відсотків п'ятирічного грошового забезпечення, з урахуванням розміру проведеної попередньої виплати Національною акціонерною страховою компанію «ОРАНТА».

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарг з таких підстав.

Задовольняючи позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що позивачу належить право на спірну допомогу, а її призначення і виплату мають здійснювати МВС і ГУ МВС відповідно.

Так, згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-ХІІ (в редакції спірного періоду) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вказаної норми закону постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі Порядок).

У відповідності до абзаців 1, 6 підпункту 2 пункту 1 Порядку (в редакції спірного періоду) одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

В свою чергу, згідно з абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 Порядку грошова допомога інвалідам І групи встановлюється у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення.

Водночас, відповідно до абзацу 4 підпункту 3 пункту 2 Порядку у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Як правильно встановлено судами, позивач 29 червня 2005 року звільнений з посади старшого дізнавача Бродівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за пунктом «б» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

Цього ж року позивачу встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ та проведено відповідні виплати Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА», що не заперечується сторонами.

18 травня 2012 року позивачу встановлено 1 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У червні та вересні 2012 року позивач звертався до відповідачів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 6 статті 23 Закону № 565-ХІІ, однак у виплаті такої йому було відмовлено.

Судами також правильно встановлено, що позивачем надано усі документи, передбачені пунктом 5 Порядку, зокрема, і довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності.

У зазначеній довідці містяться відомості про встановлення позивачу 1-ї групи інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження вищезазначеної довідки, визнання її нечинною або незаконною, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

За таких обставин, суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_4 набув право на спірну допомогу та подав усі необхідні документи, передбачені Порядком, а відповідачі, відмовляючи у призначенні та виплаті такої допомоги діяли протиправно.

Правильними є також висновки судів про зобов'язання МВС призначити, а ГУ МВС здійснити виплату спірної допомоги, що узгоджується з вимогами пункту 7 Порядку.

Враховуючи зазначене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Міністерства внутрішніх справ України відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало