Ухвала суду № 43181661, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2015р. м. Київ К/9991/30488/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

та заяву Державної податкової адміністрації в Одеській області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року

у справі № 2-а-5629/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

третя особа - Державна податкова адміністрація в Одеській області

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси (далі - відповідач), за участі третьої особи - Державна податкова адміністрація в Одеській області (далі - третя особа), про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 000012350/0 від 15 січня 2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 000012350/0 від 15 січня 2010 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В заяві про приєднання до касаційної скарги ДПА в Одеській області підтримала вимоги касаційної скарги ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеський зв'язок» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку: за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: листопад, грудень 2008 року; за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період: лютий 2009 року; за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: червень 2008 року, березень 2009 року, за результатами якої був складений акт № 85/23-210/25430256 від 05 серпня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування: за січень 2009 року на суму 58141,00 грн., за березень 2009 року на суму 48911,00 грн., за квітень 2009 року на суму 15424,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що в порушення вимог підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Одеський зв'язок» неправомірно включило до задекларованих сум бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за січень, березень та квітень 2009 року залишок від'ємного значення, фактично сплачений ним постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах (зокрема, у липні, грудні 2008 року та січні 2009 року) та не погашений податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів. Оскільки позивач у періодах, в яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, таким правом не скористався, то податковий орган дійшов висновку, що позивач не може отримати відшкодування на рахунок у банку у наступних податкових періодах, тобто, добровільно відмовляється від отримання бюджетного відшкодування і таке відшкодування підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів.

15 січня 2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акту перевірки та з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 30 грудня 2009 року № 47467/10/25-007 «Про результати розгляду повторної скарги», прийняла податкове повідомлення-рішення №000012350/0, яким згідно підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшила ТОВ «Одеський зв'язок» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 60247,48 грн., в тому числі: за грудень 2008 року на суму 47568,99 грн., за липень 2008 року на суму 12678,49 грн. та зазначила, що відповідно до абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається, що ТОВ «Одеський зв'язок» добровільно відмовляється від отримання суми 60247,48 грн. як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було занижено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному, з урахуванням того, що у рядках 26 податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, грудень2008 року та січень 2009 року товариство декларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у відповідності до положень підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Абзацом 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що сума залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, а саме за квітень, травень, червень, вересень листопад, грудень 2008 року та лютий 2009 року на загальну суму 58141,00 грн. дійсно не погашені податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів та не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів та фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) відповідними платіжними дорученнями.

Матеріалами справи, а саме податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди та довідками щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду підтверджується, що позивачем не було занижено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку за періоди: липень, грудень, грудень 2008 року та січень 2009 року у рядку 26 податкових декларацій з податку на додану вартість у відповідності до приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларувався наростаючим підсумком залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та значення цього рядка переносилося до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду (т. арк. справи 44-49, 103-124).

Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо суми податкового кредиту позивача за періоди зазначені в акті перевірки та не ставиться під сумнів факт оплати податку на додану вартість податку на додану вартість постачальникам в складі вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомленням-рішенням та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та заява ДПА в Одеській області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси та заяву Державної податкової адміністрації в Одеській області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна