Ухвала суду № 43181095, 10.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 березня 2015 року Справа № 911/1258/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

перевіривши заявуприватного підприємства "Регіон Кепітал" про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 20.11.2014у справі№ 911/1258/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Солум"до:1) приватного підприємства "Сіті Ріелті", 2) приватного підприємства "Регіон Кепітал",треті особи:1) ОСОБА_6, 2) публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ",провизнання права власності, визнання відсутнім права власності, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі - продажу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солум" звернулось до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням його змін) до приватного підприємства "Сіті Ріелті" і приватного підприємства "Регіон Кепітал" про:

1) визнання за позивачем права власності на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0059, площею 3,7730 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0060, площею 3,4557 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0062, площею 3,4387 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0063, площею 3,4130 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0064, площею 3,5333 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0070, площею 3,7354 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0071, площею 3,8276 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0072, площею 3,4161 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0073, площею 2,1930 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0074, площею 2,0422 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0075, площею 2,5095 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0085, площею 2,5483 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0086, площею 2,5809 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0087, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0428, площею 0,7563 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0429, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0425, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0427, площею 0,7562 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0426, площею 6,7400 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0633, площею 6,7644 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0632;

2) визнання відсутнім у відповідачів права власності на 21 земельну ділянку;

3) визнання відсутнім у відповідачів права власності на земельні ділянки, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: площею 25,5122 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0720, площею 11,3274 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0718, площею 17,0474 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0719, площею 7,6388 га, кадастровий номер 3220882600:03:001:0721;

4) визнання недійсними виданих приватному підприємству "Сіті Ріелті" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №219874, зареєстрованого 11.06.10 в Книзі записів реєстрації державних актів за №02093800353; серії ЯГ № 219877, зареєстрованого за №021093800351; серії ЯГ №219878, зареєстрованого за №02093800354; серії ЯГ №219887, зареєстрованого за № 021093800352;

5) визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (площами 11,3274 га, 25,5122 га, 17,0474 га, 7,6388 га) від 30.08.10, укладених приватним підприємством "Сіті Ріелті" і приватним підприємством "Регіон Кепітал".

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі № 911/1258/14 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014, рішення місцевого господарського суду у справі № 911/1258/14 скасовано в частині відмови у задоволенні пунктів 2-5 позову, позов у зазначеній частині задоволено; рішення в частині відмови у задоволенні пункту першого позову залишено без змін.

Приватне підприємство "Регіон Кепітал" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2014 у справі № 911/1258/14, в якій просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, прийняти у справі нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 12.06.2014.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2013 у справі № 14/050-12, від 28.08.2014 у справі № 923/687/13, від 31.07.2014 у справі № 910/1941/14, від 04.09.2013 у справі № 5015/3541/12, від 23.10.2013 у справі № 5021/1657/12, від 27.02.2013 у справі № 5009/2857/12, від 28.03.2013 у справі № 5024/388/2012, від 21.08.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 317, 319, 330, 388, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 911/1258/14 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Так, з постанови від 20.11.2014 у справі № 911/1258/14, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права власності у відповідачів на спірні земельні ділянки, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та про визнання недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу зазначених земельних ділянок. Відповідних висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини справи стосовно того, що:

- оскільки правочин щодо передачі ОСОБА_6 до статутного капіталу відповідача-1 спірних земельних ділянок не був нотаріально посвідчений, то перехід права власності на зазначені земельні ділянки не відбувся;

- відповідач-1 не оформляв у встановленому законом порядку право власності на спірні ділянки, а також йому не видавалися відповідні державні акти на право власності;

- оскільки відповідач-1 не був власником спірних земельних ділянок, то відповідно не мав права розпоряджатися ними та відчужувати їх відповідачу-2;

- оскільки спірні земельні ділянки не вибували із власності ОСОБА_6, то були правомірно продані державним виконавцем з прилюдних торгів у ході звернення стягнення на майно боржника (ОСОБА_6) та придбані позивачем.

Однак при цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що права на придбані позивачем з публічних торгів спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку зареєстровані не були, а відтак він не набув прав власника.

Водночас у постанові від 19.06.2013 у справі № 14/050-12, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України дійшов висновку про безпідставність позову про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради в частині надання лісовому господарству в постійне користування земельних ділянок та визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею. Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що спірні рішення та оспорюваний державний акт на момент їх видачі не зачіпали і не порушували права позивача, оскільки відповідний державний акт був виданий в 2004 році, в той час як свідоцтво про державну реєстрацію позивача було зареєстровано лише 09.06.2005; рішення, яке оскаржується позивачем, було прийнято в 2005 році, в той час як інвестиційний договір, на підставі якого позивач вимагає укласти з ним у майбутньому договір оренди, було укладено лише в 2007 році.

У постанові від 28.08.2014 у справі № 923/687/13 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною якого вони не є.

У постанові від 04.09.2013 у справі № 5015/3541/12 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення відповідної селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку, а також про витребування земельної ділянки у відповідача-1 та повернення її у розпорядження держави. При цьому Вищий господарський суд України виходив із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що: спірне рішення відповідної селищної ради було прийнято на виконання рішення міськрайонного суду, яке було обов'язковим до виконання, оскільки на той час набрало законної сили; селищна рада мала необхідні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою; позивачами не було доведено, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, не наведено підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку та не надано доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів Брюховицьким лісництвом; спірна земельна ділянка була передана на виконання відплатного договору купівлі-продажу, що свідчить про те, що відповідач-1 є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки.

У постанові від 23.10.2013 у справі № 5021/1657/12 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу було укладено у відповідності до норм чинного на час їх укладення законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними і для витребування з володіння відповідача-2 спірного майна.

З постанови від 27.02.2013 у справі № 5009/2857/12 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про витребування майна з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки позивачем не доведено наявності підстав, передбачених положеннями частини першої статті 388 ЦК України для витребування зазначеного майна у відповідача.

Як вбачається зі змісту постанови від 28.03.2013 у справі № 5024/388/2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено таке: спірне майно було придбане відповідачем згідно з договором купівлі-продажу у ОСОБА_7 який, у свою чергу, придбав це майно на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_8, а останній придбав спірні об'єкти нерухомості на прилюдних торгах; рішенням від 21.02.2008 господарського суду Херсонської області у справі №13/132-НП-06 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколів з продажу арештованого нерухомого майна; у межах даного спору обставин відчуження майна за недійсним (нікчемним) правочином встановлено не було.

У постанові від 21.08.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що оспорюваний договір укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено; на момент вчинення цього правочину право власності на спірний об'єкт було зареєстровано за відповідачем-1 на підставі рішення господарського суду, а, отже, на день укладення оспорюваного договору відповідач-1 як власник спірного майна володів достатнім обсягом прав для укладання зазначеного договору. Крім того, судом зазначено, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права з огляду на оспорювання правочину, за яким він не був стороною, без пред'явлення вимог про витребування майна у добросовісного набувача.

Таким чином, згадані судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Не є доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих нори матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 910/1941/14, на яку посилається заявник, оскільки даною постановою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на таку постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному підприємству "Регіон Кепітал" у допуску справи № 911/1258/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.СеліваненкоСудді:І.Вовк Б.Грек Л.Стратієнко М.Черкащенко