Рішення № 43180665, 17.03.2015, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2806/14-ц

2/689/49/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.03.2015 р. смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

судді Соловйова А.В.

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача - 1 ОСОБА_3,

представника відповідача - 1 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці справу

за позовом ОСОБА_1 до відповідача - 1 ОСОБА_3, відповідача - 2 реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області, відповідача - 3 Михайлівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Хмельницька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, надання в користування земельної ділянки, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем та провести державну реєстрацію права власності за позивачем, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_3, реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області, Михайлівської сільської ради, третя особа - Друга Хмельницька державна нотаріальна контора, із врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №348 від 20.03.2014 р.; зобов'язання реєстраційної служби скасувати державну реєстрацію від 20.03.2014 р. права власності ОСОБА_3 на будинковолодіння в АДРЕСА_2; визнання права власності на це будинковолодіння, визнання права користування земельною ділянкою площею 1,26 га, на якій розміщений цей будинок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. відкрилась спадщина на спірне будинковолодіння, яке ОСОБА_6 у свій час успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 р., але належним чином за життя не оформив внаслідок невідповідностей у написанні прізвищ його матері. Така перешкода була усунута рішенням Ярмолинецького районного суду від 18.04.2014 р. На час розгляду справи 08.08.2014 р. право власності на спірне майно на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.03.2014 р. зареєстроване за ОСОБА_3, який користується ним, проводить його ремонт. ОСОБА_6 був постійно зареєстрований у вказаному будинковолодінні, а тому прийняв спадщину. При цьому, сторони провели добровільний поділ майна після смерті ОСОБА_7, а саме, ОСОБА_3 успадкував компенсаційні виплати за рахунок коштів ФРН, а решта майна, зокрема, спірне будинковолодіння, перейшло у власність ОСОБА_6 Оскільки спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 1,26 га, то позивачу має належати і право користування нею.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з аналогічних мотивів. Посилається на досягнення між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усної домовленості про поділ майна після смерті ОСОБА_7, відповідно до якої ОСОБА_3 успадкував лише належні спадкодавцеві компенсаційні виплати. Вважає, що на спірне майно ОСОБА_3 протиправно отримав свідоцтво про право на спадщину.

Позивач в судових засіданнях ствердила, що з 1993 р. вона проживала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6, а 25.02.2010 р. зареєструвала із ним шлюб. Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 у 1996 р., залишаючись прописаною у АДРЕСА_2, переїхала жити в будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, у якому проживала ОСОБА_1 із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у цьому ж будинку ОСОБА_7 померла, а у 1997 р. ОСОБА_1 із ОСОБА_6 переїхали жити в її будинок. Після смерті ОСОБА_6 у цьому будинку проживає тільки позивач, яка утримує його та обробляє земельну ділянку. Посилається на належність цього будинку їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, із яким вона на дату його смерті була зареєстрована по одній адресі.

Відповідач -1 та його представник позов заперечили. Ствердили, що ОСОБА_6 з 1968 р. по 1998 р. не проживав разом із ОСОБА_7, оскільки спочатку жив у с. Ружична, а згодом - у АДРЕСА_1 - по місцю проживання позивача. ОСОБА_6 не мав наміру спадкувати спірне майно, оскільки знав, що воно після смерті батьків, за їх бажанням, належатиме ОСОБА_3 Зазначили, що спірне майно ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_7, а не після смерті ОСОБА_6 Відповідно, спірне майно не могло увійти до складу спадкового майна, оскільки таке ОСОБА_6 не належало на дату смерті.

Представник відповідача - 2 при вирішенні справи покликається на думку суду. Ствердив при цьому, що відповідно до п. 41 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 р., судове рішення є підставою для внесення державним реєстратором запису до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав. При цьому, таке скасування має здійснити нотаріус, яким проведено державну реєстрацію прав, а не реєстраційна служба Ярмолинецького РУЮ в силу п. 2.1. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1429/20167. Вважає реєстраційну службу Ярмолинецького РУЮ неналежним відповідачем по справі.

Представник відповідача - 3 покликається на розсуд суду при вирішенні спору. Ствердив, що на дату смерті ОСОБА_7 разом із нею був прописаний ОСОБА_6 З мешканців спірного будинковолодіння ніхто не звертався із заявами про надання у користування земельної ділянки, на якій розташоване таке будинковолодіння. Відомості про підстави реєстрації у вказаному будинковолодінні ОСОБА_1 у Михайлівській сільській раді відсутні.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, пояснень по справі не надала. Листом №6/01-16 від 12.01.2015 р. просила розглянути справу без свого представника.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Будинковолодіння в АДРЕСА_2 складалось із побудованого у 1965 р. житлового будинку А-1 загальною площею 89 кв.м., веранди літ. «а» площею 21,1 кв.м., та побудованих у 1982 р. сарая літ. «Б» площею 60 кв.м., погрібу літ. «В» площею 11,8 кв.м., дерев'яної огорожі 1-2, що підтверджується технічним паспортом складеним станом на 15.05.1991 р. Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 15.05.1991 р. воно належало ОСОБА_7 Зазначене також підтверджується листом КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» №405 від 18.10.2014 р.

За ОСОБА_6 право власності на вказане будинковолодіння не реєструвалось. Подані суду копія технічного паспорта станом на 15.05.1991 р. та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 15.05.1991 р. до уваги не приймаються, оскільки оригінали вказаних документів суду не надано, сторони ствердили про відсутність таких. З отриманих на запит суду листів Ярмолинецької районної ради №105/01-27 від 18.02.2015 р., КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» №73 від 17.02.2015 р. вбачається, що свідоцтво про право власності від 15.05.1991 р. на підставі рішення виконкому Ярмолинецької селищної ради народних депутатів №77 від 20.04.1989 р. видавалось на ім'я саме ОСОБА_7

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 08.11.2013 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є її дітьми та, відповідно, спадкоємцями першої черги за законом. Доказів складання ОСОБА_7 заповіту суду не надано.

В межах встановленого законом шестимісячного строку із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7, у вересні 1996 р. звернувся ОСОБА_3, що підтверджується відповідною заявою. При цьому, у заяві ОСОБА_3 ствердив про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7 З цієї підстави, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.09.1996 р., зареєстроване в реєстрі за №191, до якого, однак, спірне майно включене не було. Така заява була подана і свідоцтво про право на спадщину було видано лише на частину спадкового майна - компенсаційні виплати за рахунок коштів ФРН.

Згідно із ст. 548 ЦК УРСР, чинного на час існування спірних відносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно із п. 111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 р. №18/5, чинної на час існування відповідних відносин, прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Зазначеним спростовуються посилання позивача на те, що в частині спірного будинковолодіння ОСОБА_3 спадщину не прийняв. При цьому, не доведено у встановленому порядку належними доказами досягнення між сторонами домовленості про поділ спадкового майна. ОСОБА_3 заперечив існування такої домовленості, а доказів її оформлення у порядку, передбаченому ЦК УРСР для об'єктів нерухомого майна суду не надано.

Станом на 17.03.2014 р. спірне будинковолодіння із незначною зміною у площі зареєстроване за ОСОБА_3, що підтверджується технічним паспортом від 17.03.2014 р., витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 р., витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.03.2012 р. Така реєстрація проведена приватним нотаріусом ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.03.2014 р. приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №348, після смерті ОСОБА_7 При цьому, зі змісту заяви від 20.03.2014 р. вбачається, що ОСОБА_3, претендуючи на спірне будинковолодіння зазначив, що інших спадкоємців передбачених законом немає.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, а матеріалами справи підтверджується, що в межах шестимісячного строку після смерті ОСОБА_7 спадщина також була прийнята і його братом - ОСОБА_6

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 18.04.2014 р. у справі №689/455/14-ц було встановлено факт, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., є матір'ю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Зазначеним рішенням підтверджується, що особа, прізвище якої у різних документах викладено як ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 це одна і та сама особа. Відтак, згідно із ст. 529 ЦК УРСР в редакції, чинній на час існування спірних відносин, ОСОБА_6 належав до спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_7

У відповідності до довідки виконкому Михайлівської сільської ради №810 від 13.11.2013 р., ОСОБА_6 був зареєстрований і проживав разом із спадкодавцем за однією адресою. Таким чином, він вступив у фактичне володіння і управління спадковим майном. Зазначене підтверджується також листом Михайлівської сільської ради №197 від 24.07.2014 р., показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, зазначене свідчить про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 Доказів оформлення у встановленому порядку прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_6 суду надано не було, позивач ствердила, що таке право оформлене не було. Факт неотримання ОСОБА_6 за життя свідоцтва про право на спадщину не впливає на обсяг його спадкових прав враховуючи, що ні стаття 561 ЦК УРСР, ні стаття 1298 ЦК України, які передбачають право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину, не містять обмежувального строку одержання такого свідоцтва.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, спадкоємці першої черги спадкують майно у рівних частках.

Посилання позивача на недотримання державним нотаріусом п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не заслуговує на увагу враховуючи, що в інструкції, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 р. №18/5 в реакції, чинній на час існування відповідних відносин, п. 206 відсутній. Скарг на дії нотаріуса у встановленому порядку позивач не подавала. Водночас, згідно із п. 109 вказаної Інструкції, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_3 на спірне будинковолодіня в цілому - безпідставно.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 23.09.2011 р. ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_5 від 25.02.2010 р. Відтак, згідно із ст. 1261 ЦК України позивач належить до спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_6 Згідно із ст. 1262 ЦК України, ОСОБА_3 належить лише до другої черги спадкоємців за законом.

У відповідності до довідки виконкому Михайлівської сільської ради №826 від 15.11.2013 р., позивач з 05.01.1998 р. зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 по час видачі довідки. Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 При цьому, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.06.2014 р., ОСОБА_1 успадкувала частину майна, належного ОСОБА_6

Звернувшись у 2014 р. до Другої Хмельницької державної нотаріальної контори із відповідною заявою про оформлення свідоцтва про права на спадщину на спірне будинковолодіння, позивач отримала відмову листом №118/01-16 від 28.01.2014 р. із посиланням на відсутність на ім'я спадкодавця правовстановлюючого документа на спірне майно.

Згідно із ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно, право власності на ? спірного будинковолодіння, успадковану ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 шляхом вступу у володіння, увійшло до складу спадщини після його смерті. Згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не був власником спірного будинковолодіння в цілому, позовну вимогу про визнання права власності слід задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? будинковолодіння.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 р., судове рішення є підставою для внесення державним реєстратором запису до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав. При цьому, таке скасування має здійснити нотаріус, яким проведено державну реєстрацію прав, а не реєстраційна служба Ярмолинецького РУЮ в силу п. 2.1. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1429/20167.

При цьому, позивач не надала жодного доказу звернення до відповідного суб'єкта у встановленому порядку про скасування державної реєстрації права власності спірного будинковолодіння за ОСОБА_3 та доказів неправомірної відмови у цьому. Більше того, на час розгляду справи судом, передбачених законом підстав для скасування такої реєстрації не існувало.

Таким чином, вимога позивача, адресована реєстраційній службі Ярмолинецького РУЮ помилково, зазначеним відповідачем не порушувались права позивача, що, в силу ст. 15 ЦК України тягне відмову у позовів цій частині.

Позивач також просить визнати за нею право користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне будинковолодіння.

У відповідності до довідки виконкому Михайлівської сільської ради №546 від 14.10.2014 р., за ОСОБА_6 рахується земельна ділянка 1,26 га в АДРЕСА_2 згідно погосподарської книги. Однак, жодного доказу виникнення у ОСОБА_6 права власності чи права користування вказаною земельною ділянкою відповідно до ст. ст. 22, 23 ЗК України 1990 р. чи ст. 125 ЗК України 2001 р. в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, суду надано не було, жодна із сторін не ствердила про виникнення такого права у ОСОБА_6.

Ні позивач, ні ОСОБА_6 у встановленому порядку не зверталась до уповноваженого органу із заявою про надання цієї земельної ділянки, що обумовлено ст. ст. 118, 123 ЗК України, відмови, відповідно, не отримувала, а відтак позовні вимоги, заявлені до неконкретизованої позивачем особи, заявлені позивачем завчасно.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід розподілити пропорційно до задоволених вимог з врахуванням висновку про вартість спірного будинковолодіння - 36530 грн..

Керуючись ст. ст. 10, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 20.03.2014 р. приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за №348 в частині визначення ОСОБА_3 спадкоємцем ? частини спадкового майна, що складається з житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 Ярмолинецького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_7 виданий 02.12.1997 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на ? частину житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_6 виданий 09.01.1998 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 Ярмолинецького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_7 виданий 02.12.1997 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 182,65 грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя А.В.Соловйов