Ухвала суду № 43179848, 19.03.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

19.03.2015 Справа №607/3392/15-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру виплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2, в якій просить встановити розмір виплати відповідачем аліментів у сумі 800 гривень, щомісячно, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. Зазначених вимог закону ОСОБА_1 не дотримано, оскільки:

- відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві має бути зазначено ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження. Однак у поданій ОСОБА_1 позовній заяві вказано неповне місце проживання відповідача, оскільки зазначено лише населений пункт сел. Заложці Зборівського району Тернопільської області, проте адреса його проживання, зокрема назва вулиці, номер будинку та квартири, відсутня;

- згідно з п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Втім, незважаючи на вказані вимоги закону, позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів, вказує, що між нею та відповідачем у жовтні 2013 року була укладена мирова угода, відповідно до умов якої відповідач зобовязався виплачувати аліменти в розмірі 400 гривень, щомісячно. На даний час покращився його матеріальний стан, тому він може сплачувати аліменти в розмірі 800 гривень. Однак позивач не зазначає, чи була ця мирова угода визнана судом, чи є відповідна ухвала суду про визнання мирової угоди або рішення суду про стягнення аліментів, чи це була усна домовленість між сторонами, з чого не зрозуміло, чи змістом позовних вимог є стягнення аліментів, чи зміна їх розміру. На підтвердження таких обставин позивачем не зазначено ніяких доказів, що є порушенням вимог п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України;

- відповідно п. 3 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. Аналогічних пільг для позивачів за подання позову про зміну розміру аліментів законом не передбачено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про збільшення платежів визначається сумою, на яку збільшуються платежі, але не більше ніж за один рік.

Згідно з п. 7 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. З цих підстав ухвалою судді від 27 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру виплати аліментівзалишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків,сплати сплатити судовий збір, з урахуванням зазначених вище вимог закону щодо визначення його розміру, але не менше ніж 243 гривні 60 копійок, нарозрахунковий рахунок:31212206700002, код одержувача: 37977726; банк одержувача ГУДКC України в Тернопільській області; одержувач УК м.Тернопіль/м. Тернопіль/22030001, код бюджетної класифікації 22030001; МФО 838012 призначення платежу судовий збір, код 02886692, пункт 1.1. Строк для усунення недоліків судом визначено терміном п"ять днів із дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали судді від 27 лютого 2015 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 отримала особисто 07 березня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак у зазначений в ухвалі строк недоліки позивачем ОСОБА_1 усунені не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України у випадку невиконання вимог ухвали про усунення недоліків заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З цих підстав, беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі від 27 лютого 2015 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру виплати аліментів без руху позивачем не виправлені, позовна заява відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу з правом її повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч.ч. 2, 4, 5 ст.121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру виплати аліментіввважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя