Ухвала суду № 43177982, 19.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2026/14-к 19.03.2015 19.03.2015 19.03.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/177/15 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Савін О.І.

Категорія: ч.2 ст.309 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

суддів: Олещук Т.Л., Семенчука О.В.,

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150120000712 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.12.2014 р., яким:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області, громадянина України, раніше судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1:

- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Денисенко В.В.,

обвинувачений ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

Просить вирок у частині призначеного покарання скасувати та постановити свій, яким вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення, на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків Южноукраїнського міського суду від 30.12.2014 р. та 09.10.2014 р. призначити остаточне покарання шляхом повного складання у виді 2 років позбавлення волі та 850 грн. штрафу. На підставі ч.3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 888,04 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Вважає, що рішення суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання.

Вказує, що ОСОБА_3 раніше засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу і на момент постановлення вироку у чинному кримінальному провадженні, попередній вирок не виконаний.

Зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_3, суд 1-ї інстанції всупереч вимогам ч.1 ст.71, ч.3 ст.72 КК України не врахував, що вирок від 09.10.2014 р. не виконаний, і призначив обвинуваченому покарання без сукупності вироків та вказівки про самостійне виконання покарання у виді штрафу.

Просить повторно дослідити матеріали провадження стосовно особи обвинуваченого.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

17 жовтня 2014 року, у другій половині дня, ОСОБА_3, знаходячись у м. Первомайську Миколаївської області, отримав при невідомих слідству обставинах медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, об'ємом 13 мл. (у перерахунку на суху речовину - 0,974 гр.), пакунок з ампулами в кількості 43 шт. та таблетками сильнодіючого лікарського засобу «Димедрол» - 4 шт. для власного вживання. Після чого сховав медичний шприц у шкарпетку, а пакунок з ампулами та таблетками - у спідню білизну, та на рейсовому автобусі перевіз їх до м. Южноукраїнська Миколаївської області.

Того ж дня, близько 17 год. 20 хв., ОСОБА_3, рухаючись по вул. Дружби народів у м. Южноукраїнську, був зупинений працівниками міліції, яким повідомив та видав зазначені наркотичний та медичний засоби.

7 листопада 2014 року, вранці, він же, на в'їзді до м. Первомайська Миколаївської області, у жінки циганської національності придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, ємкістю 5 мл. (у перерахунку на суху речовину - 0,743 гр.), який залишив при собі для подальшого вживання шляхом внутрішньовенної ін'єкції, не маючи мети збуту, а також у незнайомої жінки - сильнодіючий лікарський засіб «Димедрол» в ампулах - 15 шт. та пігулку у блістері. Придбані наркотичний засіб та «Димедрол» сховав у спідній білизні, та на рейсовому автобусі перевіз до м. Южноукраїнська Миколаївської області.

Того ж дня, близько 12 години, ОСОБА_3, проходячи біля будинку побуту «Чайка» по вул. Дружби народів в м. Южноукраїнську, був зупинений робітниками міліції, яким добровільно повідомив та видав вказані наркотичний та лікарський засоби.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого про згоду із скаргою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_3, кваліфікація ним скоєного, вид та розмір призначеного йому покарання за ч.2 ст.309 КК України, апелянтом не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевірялись.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 9 жовтня 2014 року ОСОБА_3 засуджено Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу (а.п.86).

На час постановлення оскаржуваного вироку по чинному провадженню, штраф засудженим ОСОБА_3 не сплачено, тобто вирок від 09.10.2014 р. є не виконаним, а покарання таким, що не відбуте.

Відповідно до правил ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, доводи прокурора в апеляційній скарзі про безпідставне незастосування районним судом покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків, є слушним.

Відповідно до того та згідно вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду 1-ї інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання, у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подано прокурором (ч.1 ст.421 КПК України).

Також, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, тому має виконуватись засудженим ОСОБА_3 самостійно.

Оскільки усі доводи прокурора щодо оскаржуваного вироку ґрунтуються на законі, апеляційна скарга підлягає задоволенню, вирок відносно ОСОБА_3 - скасуванню у частині призначеного покарання, з ухваленням апеляційним судом свого вироку у цій частині.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.405,407,420,421,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області задовольнити.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 грудня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити свій вирок.

Вважати обвинуваченого ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю цього вироку та вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 9 жовтня 2014 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та 850 (восьмисот п'ятдесяти) гр. штрафу.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Засудженого ОСОБА_3 тримати під вартою до приведення вироку до виконання.

В іншій частині зазначений вирок міського суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий

Судді: