Ухвала суду № 43170903, 17.03.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/715/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М. Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

17.03.2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретарі - Кравченко Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 лютого 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб відділу ДВС Олександрівського районного управління юстиції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність посадових осіб ВДВС Олександрівського районного управління юстиції, а саме державного виконавця - Максименко С.В. та начальника відділу - Федотова С.В.

Зазначав, що на виконанні у ВДВС Олександрівського РУЮ перебуває виконавче провадження № 45973035, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 30 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Олександрівської центральної районної лікарні на його користь заборгованості по заробітній платі в сумі 23 464,08 грн., що підлягає до негайного виконання та на відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн. і судових витрат в сумі 3 000 грн.. Виконавче провадження відкрито державним виконавцем ВДВС - Максименко О.В 06 січня 2015 року на підставі його заяви від 05 січня 2015 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про негайне виконання боржником в частині стягнення всієї суми боргу по заробітній платі. Проте, в порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Максименко С.В. не здійснив, а начальник ВДВС Федотов С.В. не проконтролював, дії направлені на арешт майна боржника з винесенням відповідної постанови та щодо її направлення відповідним органам. Таку постанову державний виконавець виніс лише 15 січня 2015 року, але відповідним органам не направив; не здійснив, а начальник не проконтролював, дії направлені на арешт коштів боржника з винесенням відповідної постанови та направлення її на виконання до банківських та фінансових установ відповідно до вимог ст.52, 65 Закону України «Про виконавче провадження»; невчасно здійснив, а начальник не проконтролював своєчасність заходів , направлених на перевірку наявності у боржника відкритих рахунків в банківських та фінансових установах, шляхом направлення запиту до органів Фіскальної служби України; не здійснив, а начальник не проконтролював, дії направлені на вилучення готівки в касі установи зі складанням відповідного акту; не здійснив, а начальник не проконтролював, дії направлені на перевірку майнового стану боржника шляхом виклику посадових осіб до відділу, шляхом направлення запиту до органів МВС України, які реєструють право власності на автотранспорт, з метою накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду; не здійснив дій, а начальник не проконтролював, дії направлені на винесення постанови про арешт майна боржника та внесення відповідних даних до державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Внаслідок бездіяльності державного виконавця та його безпосереднього керівника, рішення суду, що підлягає до виконання негайно, не виконано.

Просив суд визнати неправомірною бездіяльність начальника ВДВС Олександрівського РУЮ Федотова Сергія Валерійовича, яка полягає у відсутності контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення суду державним виконавцем при виконанні виконавчого листа № 405/7263/14-ц, виданого 30 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Олександрівського РУЮ Максименко Сергія Вікторовича, під час виконання виконавчого провадження № 45973035, відкритого за виконавчим листом № 405/7263/14-ц, виданим 30 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда та зобов'язати здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду. Просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Олександрівського РУЮ Максименко С.В. при виконанні виконавчого провадження № 45973035 щодо несвоєчасного вжиття заходів примусового виконання та зобов'язати здійснити заходи своєчасно відповідно до ст.52, 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.1-3).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено (а.с.37-41).

В апеляційній скарзі ВДВС Олександрівського РУЮ просить ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб ВДВС (а.с.45-49).

В судовому засіданні апеляційної інстанції начальник ВДВС Олександрівського РУЮ Федотов С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, заперечив проти них і просив ухвалу суду залишити без змін.

Державний виконавець Максименко С.В., який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили , обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження повинні проводитися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи скаргу, суд виходив з того, що державний виконавець Максименко С.С. не здійснив необхідні дії по виконанню виконавчого документа, які тривали більше одного місяця та що начальник ВДВС - Федотов С.В. не здійснював відповідний контроль згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Компетенцію судів загальної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби визначено ст. 383 ЦПК України.

За нормою цієї статті Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Правомірність своїх дій під час виконання судового рішення та відсутність порушення прав сторін виконавчого провадження доводить державний виконавець.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи ( ч.2 ст.387 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3 ст.387 ЦПК України).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з Олександрівської центральної районної лікарні на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 23 464,08 грн. , на відшкодування моральної шкоди - 3 000 грн. та судові витрати по справі в сумі 3 000 грн..

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу в сумі 967 грн. допущено до негайного виконання.

Проте, додатковим рішення, ухваленим судом 29 грудня 2014 року рішення в частині стягнення всієї заробітної плати в сумі 23 464,08 грн. допущено до негайного виконання.

30 грудня 2014 року за заявою ОСОБА_2 Ленінським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист № 45973035 (а.с.4).

06 січня 2014 року до ВДВС Олександрівського районного управління юстиції надійшла заява ОСОБА_2 про виконання рішення суду та вказаний виконавчий лист.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Виконання подібних рішень здійснюється за загальними правилами.

06 січня 2014 року державним виконавцем ВДВС Олександрівського районного управління юстиції - Максименко С.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 30 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Олександрівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 23 484,08 грн., яке допущено до негайного виконання (а.с.5).

В цей же день копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам виконавчого провадження та зобов'язано боржника - Олександрівську ЦРЛ виконати рішення суду в частині стягнення заробітної плати негайно.

06 січня 2014 року до ВДВС Олександрівського районного управління юстиції надійшла письмова заява боржника - Олександрівської ЦРЛ з проханням звернутись державному виконавцю до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у зв'язку з недостатнім фінансуванням лікарні, яка є бюджетною установою та про зупинення виконавчого провадження, повідомлено, що боржником подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №1084-р з 7 січня по 11 січня 2015 року були вихідні дні.

12 січня 2015 року, у перший робочий день після 06 січня 2015 року, державним виконавцем Максименко С.В. подано до Ленінського районного суду м. Кіровограда заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено , що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

13 січня 2015 року відповідно до п.1 ч.1 ст.38 Закону державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження з тих підстав, що ним подано заяву до суду про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.38 Закону зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, є правом державного виконавця.

Оскільки боржник не виконав рішення суду самостійно, державним виконавцем 15 січня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено відомості про обтяження всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику, до реєстрів обтяжень.

Вказані обставини підтверджені оглянутими в судовому засіданні апеляційної інстанції матеріалами виконавчого провадження, в яких містяться Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, відповідно до якого обтяження зареєстровано 15.01.2015 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію обтяжень, відповідно до якого обтяження зареєстровано 15.01.2015 року.

Як пояснив, начальник ВДВС, вказані Витяги надійшли від реєстраторів після того, як представник скаржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Витягами з Державного реєстру про реєстрацію обтяжень спростовуються доводи скарги про те, що постанова про арешт майна боржника не направлялась на виконання до органів, які реєструють майнові права, що така постанова винесена фіктивно без настання реальних наслідків для боржника.

Також 15 січня 2015 року державним виконавцем були направлені запити до Державної податкової служби України щодо наявності рахунків боржника у банківських та інших фінансових установах.

17 січня 2015 року на вказаний запит отримано відповідь про те, що за боржником зареєстровано п'ять банківських рахунків, відкритих в ГУ ДКСУ в Кіровоградській області.

23 січня 2015 року стягувач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ВДВС (а.с.1).

З метою отримання інформації про рухоме та нерухоме майно боржника, державним виконавцем 26 січня 2015 року направлено відповідні запити, а також 28 січня 2015 року для з'ясування питання про майновий стан боржника, викликано головного лікаря Олександрівської ЦРЛ.

Згідно ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що після зупинення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.38 Закону, державний виконавець вчиняв дії, передбачені Законом щодо з'ясування майнового стану боржника.

Начальником ВДВС Олександрівського районного управління юстиції Федотовим С.В. за наслідками здійснення контролю за діями державного виконавця відділу Максименко С.В. при виконанні виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення грошових коштів з Олександрівської ЦРЛ на користь ОСОБА_2, винесено постанову від 06 лютого 2015 року, якою скасовано постанову державного виконавця Максименко С.В про відкриття виконавчого провадження від 06 січня 2015 року і зобов'язано державного виконавця відповідно до п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (а.с.29-30).

На виконання цієї постанови начальника ВДВС, державний виконавець Максименко С.В. 09 лютого 2015 року виніс постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (а.с.26,32).

Підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження зазначено те, що Олександрівська ЦРЛ є бюджетною установою, є неприбутковою. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року (з відповідними змінами).

Як пояснили в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ВДВС та представник скаржника, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2014 року та додаткове рішення від 29 грудня 2014 року оскаржені в апеляційному порядку, проте апеляційні скарги ще не розглянуті.

Постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження не оскаржувалась.

Висновки суду першої інстанції про бездіяльність посадових осіб ВДВС Олександрівського районного управління юстиції, є безпідставними та такими, що не грунтуються на матеріалах виконавчого провадження,які досліджувались в судовому засіданні, на матеріалах справи та на законі.

Суд не дав правової оцінки тій обставині, що 13 січня 2015 року було зупинено виконавче провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» до розгляду по суті заяви державного виконавця про відстрочку виконання рішення суду.

Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час зупинення виконавчого провадження.

Станом на 23 січня 2015 року, на день подання скарги на бездіяльність посадових осіб ВДВС Олександрівського РУЮ, щодо незабезпечення негайного виконання рішення суду про стягнення заробітної плати, державний виконавець в період з 12 січня 2015 року по 23 січня 2015 року відповідно до вимог Закону здійснив необхідні запити, наклав арешт та заборону на відчуження рухомого та нерухомого майна боржника, отримав інформацію щодо наявності банківських рахунків у ГУ ДКСУ.

Суд не врахував, що поняття "негайно" у розумінні строку виконання зобов' язань, виходячи із засад розумності, тлумачиться як таке, що має бути здійснене в мінімальний строк, для вчинення конкретної дії.

"Негайно" не означає - що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі.

При вчиненні дій щодо забезпечення негайного виконання рішення суду, державний виконавець має дотримуватись вимог Закону щодо забезпечення прав, як стягувача, так і боржника, зокрема, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, шляхом звернення за заявою сторони до суду із заявою про відстрочку виконання рішення.

Державний виконавець Максименко С.В. та начальник ВДВС Федотов С.В. діяли відповідно до закону і в межах своїх повноважень, при цьому права та свободи стягувача порушені не були, скарга на бездіяльність є необгрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд постановив ухвалу з порушенням закону, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.2 ст.307, 313, п.6 ч.1 ст.314,315, ч.3ст. 387 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 лютого 2015 року скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб ВДВС Олександрівського районного управління юстиції, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: