Рішення № 43168739, 13.03.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/22700/14-ц

2-252/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Кошар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення,

в с т а н о в и в:

17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити їй перешкод в користуванні квартирою та вселення до квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. З березня 2012 року відповідач, який є її рідним сином і співвласником квартири, проживає в квартирі зі своєю співмешканкою та її матір'ю, змінив вхідні замки на дверях квартири, не надає їй ключів та не впускає в квартиру.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити. Пояснили суду, що в березні 2012 року відповідач повідомив про зміну замків, але постійно уникає надання ключів позивачу, посилаючись на зайнятість. З приводу перешкод вона зверталась до міліції, проте доступу до квартири так і не отримала.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечують. Зазначили, що позивач в квартирі не проживає тривалий час, її речей в квартирі немає. Замки в квартирі не змінювались, у позивача є ключі, і вона має можливість приходити в квартиру. Вважають, що позивач звернулась в суд з позовом про вселення, оскільки бажає здати її в оренду та поселити квартирантів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних долях квартири АДРЕСА_1 що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 11 лютого 1999 року, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району міста Києва (а.с. 7).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 3 ст. 319 ЦК України визначено, що власник полодіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Стаття 321 ЦК України містить положення про те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Сторона позивача посилається на те, що відповідач змінив замки на вхідних дверях у квартиру, повідомив її про це, проте надати ключі від вхідних дверей відмовляється. Зараз у квартирі проживає відповідач - її син, його співмешканка та її мати. Не зважаючи на те, що вона є співвласницею квартири, її туди не впускають.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_3 показала, що вона є донькою позивача. Відповідач її брат. Вона живе в цьому ж під'їзді, на іншому поверсі. Їй відомо, що брат не впускає матір в квартиру, і не дає їй ключів від квартири. Разом з матір'ю вона неодноразово приходила до квартири, проте брат їх не впустив.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала суду відповідь Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 30 жовтня 2014 року на її звернення, з якого вбачається, що в ході перевірки провести з ОСОБА_2 профілактичну бесіду не виявилося можливим та рекомендовано звернутися в суд (а.с. 44).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що він не чинить позивачу перешкод у користуванні квартирою, ключі від квартири у неї є.

У судовому засіданні відповідач не пропонував надати позивачу новий комплект ключів чи надати можливість позивачу зробити дублікат ключів від квартири.

На підтвердження своїх доводів відповідач також посилався на покази свідків.

Так, свідок ОСОБА_4 показав, що він є сусідом сторін та живе в сусідній квартирі. Зазначив, що позивач з 2005 року не мешкає в квартирі. Йому нічого невідомо про скандали сторін з приводу користування квартирою, оскільки він їх не чув. Йому також не відомо про заміну дверей чи замків у квартирі.

Свідок ОСОБА_5 показав, що до кінця 2013 початку 2014 року мешкав у сусідньому під'їзді будинку АДРЕСА_1. Він часто буває в квартирі сторін, проте йому нічого не відомо про заміну замків, дверей чи конфліктів сторін з приводу користування квартирою. У його присутності таких суперечок не виникало.

Проаналізувавши покази свідків, суд приходить до висновку, що свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нічого не відомо про взаємини сторін та обставин, що стосуються користування квартирою, яка належить сторонам у справі.

Свідок ОСОБА_3 показала, що в її присутності відбувались конфлікти між сторонами, оскільки брат не впускав їх матір до квартири АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Сам факт звернення особи в правоохоронні органи та до суду за захистом порушеного права свідчить про те, що право сторони підлягає захисту, оскільки відповідач не довів, що його мати має ключі від вхідних дверей квартири і, враховуючи заявлений нею позов, не запропонував їй отримати ключі від квартири, що надало б їй можливість безперешкодно користуватися житлом.

За таких обставин, суд вважає, що між сторонами виник спір щодо користування спільною частковою власністю і відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вселення у квартиру.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 243 гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 гривні 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: