Ухвала суду № 43168110, 17.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/200/15 Справа № 695/4431/14-к Категорія: ч. 2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Орел С. І. Доповідач в апеляційній інстанції Швидкий Д. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоШвидкого Д.М., суддів при секретарі Іваненка І.В., Биби Ю.В., Єгоровій С.А., за участю прокурора Очеретяного М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника - адвоката ОСОБА_8,

потерпілої ОСОБА_9,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника - адвоката ОСОБА_8, прокурора Золотоніської міжрайонної прокуратури Бредуляк Т.О. на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9, в рахунок часткового задоволення заявленого нею цивільного позову, 180000 грн. моральної шкоди.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 08 червня 2014 року близько 03 години, перебуваючи по АДРЕСА_2 на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_12 декілька ударів руками в область голови та чисельні удари ногами по тулубу, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді: закритої травми живота, розриву печінки, селезінки, кореня брижі кишківника, великого сальника, внутрішньо черевної кровотечі, геморагічного шоку 2-го ступеня, закритої черепно-мозкової травми, набряку головного мозку, переломів 9-12 ребер зліва, гемопневмотораксу зліва, які згідно висновку експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть потерпілої.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок міськрайонного суду скасувати як незаконний та необґрунтований через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження. Зазначає, що ніякого відношення до вчинення кримінального правопорушення, за який його засуджено, він не має, а судом вказана обставина не перевірена, більш того, не зважаючи на невизнання його вини, поверхнево досліджено докази, які в подальшому покладено в основу обвинувального вироку. Судом не допитано свідка ОСОБА_13, свідків - працівників міліції ОСОБА_21, ОСОБА_14 та ОСОБА_22, не усунуто протиріч в показах потерпілої ОСОБА_9, яка є зацікавленою в справі особою і її покази не можна вважати допустимими, свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 На його думку, судом безпідставно задоволено цивільний позов потерпілої, оскільки остання не оплачувала лікування ОСОБА_12, а це робила ОСОБА_17, про що у останньої є відповідні підтвердження;

- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Вказує, що показання допитаних судом потерпілої та свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 відображені у вироку неповно та частково не відповідають тим, які вони давали в дійсності. Зазначає, що судом порушено вимоги ч. 4 ст. 95 КПК України і досліджено покази свідка, які він дав в ході досудового розслідування, без його безпосереднього допиту. Крім того, в основу обвинувального вироку покладено показання ОСОБА_7, які він дав в ході досудового розслідування в якості підозрюваного. Звертає увагу на те, що показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_12 не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей, які вони сприймали безпосередньо, а про обставини справи їм відомо нібито з показань ОСОБА_7, які він дав в ході слідчої дії, а тому в силу ст. 97 КПК України є недопустимими доказами. Стверджує, про порушення вимог процесуального закону при затриманні ОСОБА_7, оскільки фактично він був затриманий 08.06.2014 року о 12 годині 20 хвилин, а протокол оформлений цього ж дня однак о 21 годині 35 хвилин, також порушено право ОСОБА_7 на надання професійної допомоги захисника. Крім того, просить суд врахувати стан здоров'я ОСОБА_7, зокрема те, що він потребує оперативного втручання з видалення металевих пластин.

Зазначає про необхідність повторного дослідження доказів, які були дослідженні судом першої інстанції неповно та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема допитати свідків: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_17, потерпілу ОСОБА_9 та повторно дослідити письмові докази, на які мається посилання в апеляційній скарзі.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник також вказує на невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_7 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки останньому не сформульовано обвинувачення, а лише пред'явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення;

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, порушує питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років. Зазначає про те, що судом при призначенні обвинуваченому покарання не враховано, що ОСОБА_7 вину у вчиненому не визнав та не усвідомив тяжкість скоєного, давав заперечувальні покази, чим намагався затягнути судовий розгляд, намагався ввести суд в оману щодо застосування до нього органами досудового розслідування недозволених методів слідства, а як на доказ своєї невинуватості послався на покази свідка ОСОБА_19, який надав неправдиві показання, від яких в подальшому відмовився.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про задоволення в повному обсязі їх апеляційних вимог з доповненням та залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора про залишення без задоволення як безпідставних апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, який, при цьому, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, не підтримав апеляційні вимоги прокурора Золотоніської міжрайонної прокуратури Бредуляка Т.О., потерпілої ОСОБА_9 та її представника - адвоката ОСОБА_10, які заперечили апеляційні скарги обвинуваченого та захисника та підтримали апеляційні вимоги прокурора, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга прокурора Золотоніської міжрайонної прокуратури Бредуляка Т.О. до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов'язковим.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен місити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_20, що міститься на а.п. 7-17, вказаним вимогам не відповідає, оскільки він не містить належним чином сформульованого обвинувачення ОСОБА_7, а містить лише виклад фактичних обставин, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та правову кваліфікацію його дій.

Залишивши поза увагою відсутність висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_7, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок, чим порушив вимоги положень ст.370 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Розглядаючи справу по суті, міськрайонний суд не звернув уваги на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, допущені органами досудового розслідування, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_7 та перешкоджають суду ухвалити законне, обґрунтоване рішення і постановив обвинувальний вирок, який підлягає безумовному скасуванню і призначенню нового розгляду в суді першої інстанції в іншому його складі зі стадії підготовчого провадження.

Суду першої інстанції слід врахувати вказівки апеляційного суду, викладені в мотивувальній частині ухвали, та відповідно ч.3 п.3 ст. 314 КПК України зі стадії підготовчого провадження повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 прокурору як такий, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 405, п. 6 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора Золотоніської міжрайонної прокуратури Бредуляка Т.О. залишити без задоволення.

Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області зі стадії підготовчого провадження.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишити попередній.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :