Ухвала суду № 43167289, 12.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1609/4800/12 Номер провадження 22-ц/786/702/15Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Дорош А.А., Омельченко Л.М.

при секретарі Коваль А.А.

за участю адвоката - ОСОБА_2

представника суб"єкта оскарження - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2015 року

у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про накладення арешту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеною скаргою посилаючись на те, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області знаходилось виконавче провадження №33526600 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави №1609/4800/12 від 11 липня 2012 року у справі про стягнення з неї - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 231 000 грн.

Вказувала, що 20 листопада 2014 року від ОСОБА_6, яка ще 21 квітня 2009 року придбала в неї квартиру АДРЕСА_1, їй стало відомо, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 08 липня 2013 року, в даному виконавчому провадженні, накладено арешт на вказану квартиру. Листом УДВС ГУЮ в Полтавській області від 13 листопада 2014 року №П-1470 ОСОБА_6 відмовлено у знятті арешту на квартиру і рекомендовано звернутися до суду. В той же час, в даному листі зазначено, що 30 листопада 2013 року виконавче провадження №335266000 закінчено у зв"язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.

За наведених обставин, ОСОБА_4 просила поновити строк оскарження постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Полтавській області про накладення арешту від 08 липня 2013 року у виконавчому провадженні №335266000, скасувати зазначену постанову та зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 /припинити обтяження за номером запису 1564370/, згідно оскаржуваної постанови.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_4 - відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану нею ухвалу скасувати, постановити нове судове рішення, яким задовольнити її вимоги, викладені в скарзі на вищевказану постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про накладення арешту.

При цьому зазначала, що, наклавши арешт на квартиру ОСОБА_6, яка придбала її в неї ще 21 квітня 2009 року, виконавча служба тим самим, оспорює та порушує її /ОСОБА_4/ права та свободи, визначені нормами ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, вільно розпоряджатися своїм майном та вчиняти відносно цього майна будь-які дії, що не заборонені законом. Факт дійсності та законності договору купівлі-продажу квартири від 21 квітня 2009 року неодноразово було встановлено численними судовими рішеннями у інших справах.

З цих підстав, вважає, що районний суд, відмовивши у задоволенні її скарги, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За нормами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг в сумі 231 000 грн.

На виконання вказаного судового рішення 11 липня 2012 року видано виконавчий лист та з 21 липня 2012 року в Київському відділі державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №33526600 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави №1609/4800/12 від 11 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг в сумі 231 000 грн.

У зв'язку з виконанням рішень про стягнення зі ОСОБА_4 на користь стягувачів грошових коштів постановами державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 14 жовтня 2011 року (ВП 27657304) та від 11 липня 2012 року (ВП 33526600) накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4

Також згідно акту державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 07 грудня 2012 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3. Арешт на зазначену квартиру також накладено при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП 33918348 про стягнення з ОСОБА_4 боргу на загальну суму 456809 грн. 42 коп.

Постановою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 29 листопада 2012 року виконавче провадження передано на виконання з Київського ВДВС Полтавського МУЮ до ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області.

Постановою державного виконавця від 30 грудня 2013 року виконавче провадження закінчено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв"язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Також судом встановлено, що 21 квітня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_6 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів в день його укладення - 21 квітня 2009 року.

Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції 14 лютого 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання права власності на квартиру, зняття з неї арешту, - арешт, накладений на квартиру №81, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно до постанов державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 14 жовтня 2011 року ВП №27657304 та від 11 липня 2012 року ВП 33526600 вже було знято. За таких обставин, за висновком місцевого суду, права заявниці ОСОБА_4 ніяким чином не порушені.

Проте колегія суддів погодитись з таким висновком місцевого суду не може, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, ОСОБА_4, в порядку ст. 383 ЦПК України, звернулася до суду зі скаргою на постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 08 липня 2013 року у виконавчому провадженні №33526600 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави №1609/4800/12 від 11 липня 2012 року у справі про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 231000 грн., якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4, як на таку, що належить боржнику ОСОБА_4 /а.с. 98/. Таким чином, предметом судового оскарження є саме вказана постанова державної виконавчої служби.

В той же час, зі змісту ухвали районного суду вбачається, що, всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного нормами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, скарга заявника не розглянута в межах заявлених вимог, оскільки оскаржувана ОСОБА_4 постанова ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 08 липня 2013 року фактично взагалі не була предметом судового дослідження та розгляду. Натомість висновок суду про відмову у задоволенні скарги ґрунтується на дослідженні доказів та постанов державної виконавчої служби про накладення арештів, які не є предмету спору.

Наведені обставини позбавляють суд апеляційної інстанції перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а ухвала Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2015 року, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, - скасуванню, з передачею скарги на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2015 року - скасувати.

Скаргу ОСОБА_4 на постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про накладення арешту - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: