Постанова № 43166157, 13.03.2015, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/93/15-а Провадження № 2-а/375/6/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 18.12.2014 року № 410-49-УІ «Про погодження надання в користування мисливських угідь ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради», відповідно до якого погоджено надання у користування ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР» мисливських угідь на території Бушевської сільської ради Рокитнянського району.

Вважає вказане рішення незаконним, оскільки воно було прийнято радою без попереднього обговорення на загальних зборах громади села Бушеве, що було передбачено рішенням цієї ж ради № 293-34-УІ від 30.08.2013 року, яким було вирішено не надавати згоду на використання корисних копалин, водних, лісових, земельних та водних ресурсів без обговорення цього питання на загальних зборах села.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за викладених у ньому обставин та суду пояснив, що він являється жителем села Бушеве, депутатом Бушевської сільської ради. Зазначив, що питання погодження надання у користування ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР» мисливських угідь на території Бушевської сільської ради Рокитнянського району попередньо не обговорювалося на загальних зборах села та на відповідній комісії ради, що є порушенням закону. Воно взагалі було відсутнє у повістці денній та, незважаючи на його важливість, було віднесено до інших питань згідно повістки денної сесії.

Просив позов задовольнити та однією із підстав для скасування оспорюваного рішення ради назвав під час судових дебатів ту обставину, що під час судового засідання свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили суду, що вони голосували за надання погодження передачі в користування мисливськими угіддями Рокитнянському районному УТМР і що таким чином не можна вважати, що оспорюване рішення ради прийнято більшістю голосів.

Представник відповідача в особі сільського голови - Мороза А. позов не визнав та суду пояснив, що оспорюване рішення було прийнято радою шляхом відкритого голосування більшістю голосів. Рада виносила це питання на попереднє обговорення жителів села і з метою чого було зроблені відповідні оголошення, але збори не відбулися. Депутати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи допитаними у судовому засіданні помилково виразилися щодо назви підприємства, якому радою було погодженого надання у користування мисливських угідь, а тому посилання з цього приводу позивача не можуть братися до уваги.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторін спору, свідків, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 293-34-УІ від 30.08.2013 року вирішено не надавати згоди на використання корисних копалин, лісових, земельних та водних ресурсів без попереднього обговорення цього питання на загальних зборах села.

18.12.2014 року Бушевська сільська рада на своєму пленарному засіданні прийняла шляхом відкритого голосування більшістю голосів рішення № 410-49-УІ «Про погодження надання в користування мисливських угідь ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради», яким погоджено надання у користування ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР» мисливських угідь.

Відповідно до положень ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вимогами ст..6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про тваринний світ" до повноважень, зокрема, обласних рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу і належить вирішення в установленому законодавством порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів.

Згідно ст. 10 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» № 1478-III до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Закон № 1478-III визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1478-III, мисливські угіддя є ділянками суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходиться мисливське угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя і власне право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із триманих у справі доказів, а саме довідки № 299 від 29.07.2014 року та листа № 380 від 17.09.2014 року ДП «Богуславський лісгосп», який є постійним користувачем лісових земель в адміністративних межах Бушевської сільської ради, на яких знаходяться мисливські угіддя, останні станом на 17.09.2014 року не були нікому наданими в користування, перебували в складі державного мисливського резерву і надання їх у користування ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР» для ведення мисливського господарства на строк 20 років було погоджено ДП «Богуславський лісгосп», як того вимагають положення ст. 22 Закону № 1478-III.

Суд зауважує при цьому, що ні Законом України «Про мисливське господарство та полювання», ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільські ради не покладено прямого обов'язку щодо надання погоджень тим чи іншим суб'єктам господарювання (юридичним, фізичним особам) на використання земельних ділянок, що входять до меж відповідної ради, або погоджень на продовження терміну дії договору суб'єктам, що є користувачами земельних ділянок для ведення мисливського господарства.

Звідси, винесення цього питання на розгляд пленарного засідання ради та прийняття оспорюваного рішення є по суті формальним і жодним чином не порушує та не може порушувати права чи свободи позивача та інших жителів села Бушеве, які по суті є членами територіальної громади цього населеного пункту, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Повноваження територіальних громад в Україні визначаються статтею 143 Конституції України, а саме: територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Таким чином, повноваження територіальної громади згідно з Конституцією України поширюється на всі питання місцевого значення, тобто в межах адміністративної території, на якій проживають члени громади і якою у даному випадку є адміністративна територія села Бушеве.

Власністю територіальної громади є все майно в межах окремої адміністративної одиниці - села, селища, міста (без районного поділу), району в місті з районним поділом, яким є земля, ліс, природні ресурси, комунальне майно, місцевий бюджет, а також утворені територіальною громадою комунальні підприємства та у законний спосіб утворені всі місцеві органи влади, а саме: прокуратура, міліція, суд, державна виконавча служба , пенсійний фонд, податковий орган, які відповідно до ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування та ст. 142 Конституції України, є відповідними адміністративними структурами територіальної громади, що забезпечуються нею ресурсами для виконання своїх завдань.

Територіальна громада як власник землі має право на розподіл землі поміж жителями-членами громади, право на визначення, кому і на який час надавати її в оренду, має право отримувати гідну плату за використання своєї землі. Як власник, має право припиняти взаємовідносини із будь-яким орендарем.

Право комунальної власності територіальної громади захищаються законом на рівні інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальної громади і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади (ст.21 закону, ст.60 п. 1, 2 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п.6 затвердженого Постановою ВР України від 17.12.2003 року № 3748-ХІІ Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення, рішення яких враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності та до компетенції яких належить:

1) розгляд будь-яких питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, в межах Конституції і законів України, внесення пропозицій відповідним органам і організаціям;

2) обговорення проектів рішень місцевих Рад народних депутатів та їх органів з важливих питань місцевого життя;

3) внесення пропозицій з питань порядку денного сесій Рад народних депутатів та їх органів;

4) заслуховування інформацій голів Рад, керівників їх органів, звітів керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, в разі необхідності - порушення перед відповідною Радою народних депутатів питання про притягнення окремих посадових осіб до відповідальності;

5) інформування населення про прийняті Радами та їх виконавчими органами рішення, хід їх виконання, про закони України, укази Президента України, інші акти органів законодавчої і виконавчої влади з питань, що зачіпають інтереси громадян;

6) обрання громадських комітетів і рад самоврядування; затвердження їх статутів (положень), внесення змін і доповнень до них, вирішення питань про дострокове припинення повноважень (розпуск) органів територіальної самоорганізації громадян, а також про відставку окремих їх членів;

7) встановлення структури, штатів, затвердження витрат на утримання створюваних зборами органів та умов оплати праці їх працівників;

8) надання згоди на включення до складу місцевого господарства об'єктів, які створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, на продаж або безоплатну передачу цих майнових об'єктів іншим суб'єктам власності;

9) внесення пропозицій щодо передачі або продажу в комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств, організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства;

10) вирішення питань щодо об'єднання коштів населення, а також за згодоюпідприємств, організацій і установ, які не входять до складу місцевого господарства, їх коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, благоустрій населених пунктів, на заходи по охороні навколишнього природного середовища; внесення відповідних пропозицій з цих питань місцевим Радам та їх виконавчим органам;

11) розгляд питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни і праці, одиноким престарілим громадянам, багатодітним сім'ям та іншим категоріям громадян; внесення відповідних пропозицій на розгляд місцевих Рад та їх органів;

12) внесення пропозицій щодо встановлення Радами місцевих податків і зборів, оголошення місцевих добровільних позик;

13) розгляд питань про найменування, перейменування населених пунктів, вулиць, перепідпорядкування сіл, селищ; внесення відповідних пропозицій з цих питань;

14) обговорення питань, пов'язаних із залученням населення до ліквідації наслідків аварій і стихійного лиха, сприянням Радам, державним органам у проведенні робіт по ліквідації наслідків аварій; заслуховування інформацій виконавчих органів місцевих Рад про екологічно небезпечні аварії та ситуації і стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються з метою його поліпшення;

15) обговорення поведінки осіб, які порушують громадський порядок, внесення подання до державних і громадських органів про притягнення цих осіб до відповідальності;

16) обговорення інших питань, що зачіпають інтереси населення відповідної території.

Аналізуючи положення вказаної норми відсутні підстави вважати, що питання про надання погодження про надання у користування мисливських угідь, які по суті розташовані поза межами села Бушеве, не могло бути предметом обговорення загальних зборів цього населеного пункту, як таке, що не входить до їх компетенції. Звідси, доводи позову про незаконність оспорюваного рішення у зв'язку з відсутністю попереднього обговорення такого питання на загальних зборах села не грунтуються на законі та до уваги судом не беруться.

Щодо доводів позивача, висловлених ним у судових дебатах в тім, що оспорюване рішення було прийнято без попереднього обговорення депутатами ради та відповідною постійною комісією ради і що є порушенням закону та підставою для скасування оспорюваного рішення ради, то суд з огляду на положення ст. ст. 46, 47 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» вважає за необхідне зазначити, що приписи вказаних норм щодо попереднього обговорення питання повістки денної на засіданні постійної комісії ради не є імперативними. Тобто, законом не ставиться вимога щодо обов'язковості такої умови.

Звідси такі доводи позивача до уваги судом не беруться.

Не бере до уваги суд і доводи позивача, висловлені ним в судових дебатах щодо відсутності обставини більшості голосів при прийнятті оспорюваного рішення ради відповідно до показів у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вказані свідки в судовому засіданні підтвердили свою позицію «за» при участі у голосуванні за оспорюване рішення на пленарному засіданні ради. Невірне зазначення ними у судовому засіданні особи, щодо якої надавалося погодження про передачу у користування мисливських угідь, саме по собі у зв'язку із викладеним не дає підстав суду вважати обґрунтованими такі доводи позивача.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем по справі вцілому було дотримано процедуру прийняття спірного рішення і відсутні підстави вважати, що останній при цьому діяв всупереч положенням ст. 19 Конституції України в тім, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладеного оспорюване рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 18.12.2014 року № 410-49-УІ «Про погодження надання в користування мисливських угідь ДП «Рокитнянське районне мисливсько-рибальске господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради» не може вважатися незаконним, бути у зв'язку із цим визнане судом недійсним, як просить позивач, та скасоване судом, а відтак жодним чином не порушує прав та свобод позивача та інших членів територіальної громади села Бушеве Рокитнянського району Київської області, а тому підстав для його скасування не вбачається.

У задоволенні позову таким чином необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 140, 143 Конституції України, ст.ст. 8, 26, 34, 43, 46, 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст.12 Земельного Кодексу України, ст. 15 Закону України «Про тваринний світ», ст.ст. 7-11, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення у судовому засіданні, а особами, які не були присутні при оголошенні, на протязі десяти днів з дня отримання її копії, апеляційної скарги.

Повне обгрунтування постанови виготовлено 16.03.2015 року.

Суддя О.Литвин