Ухвала суду № 43165672, 17.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/9187/13-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 43 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Микитюк О.Ю., Шевчук А.М.

секретаря судового засідання Церпіцької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та встановлення порядку користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності та визнання права власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 21 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в якому просила усунути перешкоди у користуванні власністю, вселити та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на дану частку квартири.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 21 січня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування квартирою відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, яка є спільною частковою власністю. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку зазначеної квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_1

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 311 ЦК України встановлює, що житло фізичної особи є недоторканим. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 383 ЦК України та відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За правилами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Однак надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним у відповідності до ст. 183 ЦК України. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від іншого співвласника матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Правовий аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець визначив чотири самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 4 жовтня 1991 року виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2010 року є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6). ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.05.2009 року належить 5/6 частини зазначеної квартири (а.с. 46). Двокімнатна квартира АДРЕСА_1 розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку, загальною площею 43,3 кв.м, житловою - 27,9 кв.м.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 530/03.14 від 26.03.2014 року дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 340 100,00 грн; відповідно до Державних будівельних норм, які діють на Україні, та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»: співвласнику 1/6 частки квартири ОСОБА_1 неможливо виділити в натурі ізольовані жилі приміщення, підсобні приміщення (кухня, передпокій, санвузол, внутрішньо квартирні коридори, тощо) з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири; ринкова вартість 1/6 частки квартири, що належить ОСОБА_1 становить 56 680,00 грн (а.с. 80-96).

ОСОБА_1 з 06.04.2013 року зареєстрована у АДРЕСА_1 разом із своєю неповнолітньою дитиною донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 56). Як пояснювали суду представники сторін та ОСОБА_2, між сторонами склались неприязні відносини, ОСОБА_1 в квартирі не проживає і ніколи не проживала (а.с. 51).

У спірній квартирі зареєстрований та постійно проживає ОСОБА_3 - батько ОСОБА_2, який є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, який може надавати дочка (а.с. 34-36, 110, 112-114, 116, 148).

ОСОБА_2, звертаючись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному частковому майні, свої вимоги обґрунтовує положеннями ст. 365 ЦК України. Вона сплачує грошову компенсацію племінниці ОСОБА_1 за її частку квартири з метою уникнення конфліктів, знаючі що вона протягом багатьох років проживає зі своєю сім'єю у квартирі АДРЕСА_2, яка була виділена її матері ОСОБА_4 та в ордер була включена ОСОБА_1 - відповідач за зустрічним позовом (а.с. 37-38, 111, 117-120). В даній квартирі ОСОБА_1 була зареєстрована та знялася з реєстраційного обліку 23.11.2012 року (а.с. 5, 115, 134-135).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що частка ОСОБА_1 в квартирі (1/6) є незначною (по рівнянню з розміром частки іншого співвласника - 5/6) та складає фактично 4,6 кв.м жилої площи (27,9 : 6) та 7,2 кв.м загальної площі (43,4 : 6) і не може бути виділена в натурі. Так, з технічного паспорту на квартиру, її плану вбачається, що спірна квартира двокімнатна, складається з коридору площею 6,2 кв.м, кухні площею 5,5 кв.м, житлових кімнат площею 10,7 кв.м та 17,2 кв.м, ванної кімнати із вбиральнею площею 2,9 кв.м; квартира обладнана балконом. За таких обставин, коли житлової кімнати, яка б відповідала частці ОСОБА_1 у вказаній квартирі не існує, виділити їй в користування конкретну кімнату неможливо, оскільки встановлення такого порядку користування квартирою порушить права іншого співвласника та членій її родини на спірну квартиру. Дана квартира є річчю неподільною, тому зазначені обставини є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на частку в спільному майні.

ОСОБА_2 дотрималась вимог ст. 365 ЦК України необхідних для вирішення питання про припинення права власності на частку у спільному майні, внесла суму 56 680,00 грн на депозитний рахунок суду, що складає вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 126).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що вона не має іншого житла, оскільки ця обставина, у відповідності до вимог ст. 365 ЦК України не є перешкодою в припиненні права власності. При цьому колегією суддів враховується та обставина, що вона отримує грошову компенсацію за свою частку квартири і має можливість придбати іншу рівноцінну площу житлового приміщення. А тому посилання апелянта на ту обставину, що вона залишається без житла (в якому ніколи не проживала) не свідчить про ухвалення судом незаконного рішення.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року визначено, що за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, тому не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спільній квартирі, то відповідно у суду не було підстав для задоволення її позовних вимог про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування житлом, оскільки з припиненням права власності вона буде позбавлена права володіння, користування та розпорядження часткою квартири, яка належала їй на праві власності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: