Ухвала суду № 43165229, 18.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16401/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/479/15 Категорія: 2 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Карпук А.К., Стрільчука В.А.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Залишаючи позовну ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції вважав, що позивач, який був належним чином повідомлений про судові засідання 02.02.2015 року та 10.02.2015 року, не з'явився на них, а відтак наявна передбачена п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстава для залишення позову без розгляду.

Однак, такі висновку суду зроблені з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. п. 3, 4 ст. 311 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 158 ЦПК України встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України.

Про належне повідомлення особи про дату розгляду справи може свідчити розписка.

Зазначена вимога закону залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Так, Луцький міськрайонний суд 02 лютого 2015 року відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою позивача на 10 лютого 2015 року (а. с. 63).

З матеріалів справи вбачається, що справа розглядалась судом 10 лютого 2015 року (а. с. 65, 66) за відсутності ОСОБА_1, при цьому доказів того, що останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, немає, оскільки у справі відсутні розписки про одержання ним судових повісток або відомостей про відмову в їх отриманні.

Згідно з положеннями ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

При повідомленні або виклику до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику.

Вважається недостатнім наявність у справі лише довідки секретаря судового засідання (чи іншої уповноваженої особи) про повідомлення особи, яка бере участь у справі, зокрема телефонограмою, так як слід забезпечити фіксацію такого повідомлення та його отримання. Підтвердженням цьому може слугувати наявність у справі відповідної телефонограми, яка б за змістом відповідала вимогам ст. 75 ЦПК України.

Крім того, мають міститися дані про особу, яка надіслала телефонограму, і детальні дані про особу, яка її прийняла та за яким телефоном. Зазначена телефонограма має бути зареєстрована в суді, а у справі має бути відповідний витяг із журналу телефонограм.

Враховуючи викладене, наявна в матеріалах справи телефонограма про виклик ОСОБА_1 до суду за відсутності відповідної реєстрації телефонограми, не можна визнати підтвердженням належного повідомлення останнього про час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечував, що йому телефонували, однак зазначав, що він не зрозумів хто саме телефонував і коли має відбутися розгляд даної справи. А у зв'язку із своєю юридичною неграмотністю не вважав, що телефонний дзвінок зобов'язує його з'явитись в судове засідання.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, не можна вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74?76 ЦПК України, чим, окрім іншого, порушив і вимоги ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Отже, в даному випадку відсутня повторність неявки в судове засідання позивача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що є обов'язковою умовою залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Звернення позивача до суду з апеляційною скаргою на цю ухвалу суду підтверджує лише те, що ОСОБА_1 зацікавлений у вирішенні заявлених ним вимог по суті, а тому відмовляти йому в цьому з формальних підстав є неправомірним.

За таких обставин оскаржувану ухвалу слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2015 року в даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: