Постанова № 43164931, 18.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа №908/5268/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод», м.Горлівка, Донецька область, (вх.№982(З)/1-40) на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/5268/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо», м.Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод», м.Горлівка, Донецька область,

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» з позовною заявою про стягнення грошової суми коштів за виконані роботи згідно договору виконання підрядних робіт №69/304 від 16.10.2013 року та штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов’язання, а саме: заборгованість у розмірі 18584,30 грн., пені в сумі 766,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2356,48 грн., суму 3% річних – 383,04 грн. та судовий збір.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року у справі №908/5268/14 (суддя Хуторной В.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо» суму основного боргу в розмірі 18584,30 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 2356,48 грн., суму 3% річних в розмірі 383,04 грн. та судовий збір у розмірі 1763,06 грн.

В решті позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що штрафна санкція, а саме 3% річних не встановлювалась сторонами у договорі, а отже така вимога про стягнення є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Крім того, апелянт наполягає на порушенні судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи за його відсутності, а також у порушенні принципу рівності, що виявилося у не задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та не направленні на адресу відповідача копії позовної заяви.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 18.03.2015 року була направлена відповідачу рекомендованим листом 12.02.2015 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 16.02.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з’явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Також, на виконання Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 року №01-06/2052/14 та Порядку ведення державного реєстру судових рішень, який затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 25.05.2006 року за №740 внесено та розміщено на офіційному веб-порталі суду текст ухвали суду та повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги по справі №908/5268/14. Проте, позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав свого представника в судове засідання не направив, про причини не з’явлення не повідомив.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.10.2013 року між ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо» (підрядник, позивач у справі) та ТОВ «Гірні машини – Горлівський машинобудівник» (змінено назву на ТОВ «Корум Горлівський машинобудівний завод», замовник, відповідач у справі) укладено договір на виконання підрядних робіт №69/304, за умовами якого підрядник за дорученням замовника зобов’язався на свій ризик, своїми силами та механізмами виконати роботи з ремонту та технічному обслуговуванню пальникових пристроїв інфрачервоного випромінювання (надалі обладнання), а замовник зобов’язується на умовах, викладених у договорі, прийняти та оплатити виконанні роботи (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору підряду, строк виконання робіт – 30 календарних днів з моменту попередньої оплати згідно п. 2.2 цього договору.

Пунктом 2.2 договору підряду визначено, що ціна договору визначається специфікаціями, кошторисами, які є невід’ємною частиною договору. Оплата робіт здійснюється замовником на підставі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на вказані у договорі платіжні реквізити підрядника, в наступному порядку: замовник сплачує у вигляді попередньої оплати 30% загальної суми специфікації, кошторису; кінцевий розрахунок здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно додатку №1 до договору підряду (Специфікація) загальна вартість робіт складає 26549,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.1 договору підряду сторони погодили, що після завершення робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт, рахунок-фактуру та податкову накладну (після підписання акту виконаних робіт), який розглядається та підписується замовником протягом 10 днів з моменту отримання акту. У разі виявлення недоліків, замовник відображає це у акті та узгоджує з підрядником порядок усунення таких недоліків. Якщо по закінченню вказаного строку замовник без зазначення причини не підписав акт, доручення за договором вважається виконаним підрядником належним чином, а акт є підставою для кінцевого розрахунку.

Відповідно до п. 8.1 договір підряду вступає в юридичну силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 року. У разі, якщо у сторін залишаються невиконані зобов’язання та не задоволені законні вимоги, дія договору відносно таких зобов’язань продовжується до повного виконання всіх зобов’язань та задоволення законних вимог.

Вказаний договір складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язок.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Виконання позивачем свого обов’язку за договором підряду, тобто здійснення робіт, визначених у специфікації, що є додатком до договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг за договором підряду виконаних робіт, а саме: актом №69/304 від 30.12.2013 року на суму 11219,00 грн. та актом №69/304/1 від 30.12.2013 року на суму 15330,00 грн.

Згідно ч. 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як вже зазначалося, ціна договору підряду визначається специфікаціями, кошторисами, які є невід’ємною частиною договору (п. 2.2 договору підряду). У специфікації сторони погодили, що ціна договору становить 26549,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У договорі сторони встановили порядок здійснення замовником платежів, зокрема, що провадиться попередня оплата в розмірі 30% від вартості договору, яка становить 7964,70 грн. та кінцевий розрахунок протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Відповідач здійснив попередню оплату за договором підряду в розмірі 30% в сумі 7964,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 25.10.2013 року. Однак, відповідачем кінцевий розрахунок проведено не було. Несплата відповідачем грошових коштів у розмірі 18584,30 грн., тобто неналежне виконання умов укладеного договору підряду, стала підставою для звернення ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо» до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов’язання по сплаті за виконану роботу за договором підряду №69/304 від 16.10.2013 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 18584,30 грн. основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 766,00 грн.

Так, правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У той час ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проте, за порушення замовником (відповідачем) строків оплати договором підряду №69/304 від 16.10.2013 року не передбачено нарахування пені, а отже, вимога про її стягнення є безпідставною та судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення 766,00 грн. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011року у справі №6-42цс11).

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили саме іншого розміру процентів річних. При цьому, не зазначення в договорі такої санкції у відношенні боржника як стягнення 3% річних не звільняє його від такої відповідальності, оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК, а не за договором.

Таким чином, доводи відповідача щодо безпідставності нарахування та стягнення 3% річних є неправомірними.

На підставі вищевказаної норми Закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 383,04 грн. та 2356,48 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зробив правомірний висновок щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а перевіривши нарахування позивача встановив, що до стягнення підлягає сума 383,04 грн. 3% річних та сума 2356,48 грн. інфляційних втрат, приймаючи до уваги неможливість виходу суду за межі заявлених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, які полягають у відхиленні клопотання про відкладення розгляду справи, розгляді справи за його відсутності та у не направленні на його адресу копії позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий обов’язок, як направлення копії позовної заяви на адресу відповідача покладається законодавцем саме на позивача, а не на суд. Таким чином, вимагати в суду вчинення дій щодо направлення копії позовної заяви на адресу відповідача суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем – ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо», при звернені до суду з позовною заявою, обов’язок передбачений ст. 57 Господарського процесуального кодексу України виконано, що підтверджується оригіналом чеку «Укрпошта» від 17.10.2014 року та оригіналом опису вкладення до цінного листа від 17.10.2014 року.

Ухвали господарського суду від 28.11.2014 року про порушення провадження у справі та від 17.12.2014 року про перенесення розгляду справи УДППЗ «Укрпоштою» не прийнято у відповідності до листа від 01.12.2014 року №04-16-1682 – призупинено приймання та пересилання поштових відправлень на адресу Донецької та Луганської областей, про що складено акти суду від 04.12.2014 року та від 17.12.2014 року.

Суд першої інстанції з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання тексти ухвал суду від 28.11.2014 року та від 17.12.2014 року відповідності до Порядку ведення державного реєстру судових рішень, який затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 25.05.2006 року за №740, вніс та розмістив на офіційному веб-порталі суду. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що судом вживались заходи по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання за допомогою телефонограм. Проте, телефонограма не була передана, оскільки за телефонними номерами, наданим позивачем у позові в якості засобу зв’язку абонент не відповідав, про що судом також складено акт від 18.12.2014 року.

Клопотання відповідача про перенесення слухання справи надійшло до суду першої інстанції згідно штампу відділу документального забезпечення 21.01.2015 року та передано судді о 15:15 год., тобто вже після судового засідання, розгляду справи по суті та прийняття рішення. Таким чином, суд першої інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи взагалі не розглядав, а отже стверджувати про неправомірність його відхилення, правові підстави відсутні.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції провадження по розгляду позовної заяви ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас – Термо» по справі №908/5268/14 тривало на протязі майже 2-х місяців. За цей час, відповідач не був позбавлений права вчинити дії для ознайомлення з текстом позовної заяви та з матеріалами справи, надати відзив на апеляційну скаргу та завчасно повідомити суд про подане ним клопотання щодо відкладення розгляду справи, зокрема, шляхом електронного, факсимільного або телефонного зв’язку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час, як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належним чином, не скористався, а підстави вважати, що судом при розгляді справи були порушені норми процесуального права, які полягали у не забезпеченні засад рівності та змагальності – відсутні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору підряду №69/304 від 16.10.2013 року щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/5268/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року по справі №908/5268/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 березня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.