Ухвала суду № 43164385, 18.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2015 року м. Київ № 826/4508/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Логодім»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2015 р. № 0004/26-59-21-69 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 480,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логодім» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2015 р. № 0004/26-59-21-69 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 480,00 грн.

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, від 15 квітня 2014 року N 1206-VII встановлено, що суб'єкт господарювання може мати печатки. Тобто обов’язковість печатки даним законом не передбачена.

Позивачем надано суду копію довіреності на представництво інтересів в суді вих. № 167 від 21.01.2015 р. Однак суд не може прийняти вказану довіреність як належний доказ, що підтверджує повноваження представника з огляду на те, що в оригіналі вказана довіреність має такі обов’язкові реквізити як підпис директора та печатку.

Таким чином, враховуючи наявність печатки на оригіналі довіреності, суд вважає, що копія довіреності має бути завірена у спосіб, яким оформлювався оригінал довіреності.

Враховуючи, що позивачем не надано суду оригіналу довіреності на представництво в адміністративному суді, то, з урахуванням вищенаведених правових норм, позивачу необхідно виконати вимоги ч. 5 ст. 106 КАС України та надати суду оригінал чи належним чином завірену копію довіреності на свого представника.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв’язку.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19 вересня 2013 року N 590-VII), відповідно до якої встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Станом на 01.01.2015 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 17.02.2015 р. № 0004/26-59-21-69 про застосування фінансових санкцій до ТОВ "Логодім" в розмірі 17 480,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені позивачем, носять майновий характер.

Позивачем надано суду копію квитанції про сплату судового збору на суму 73,08 грн. (№ 112 від 06.03.2015 р.).

Проте, суд зазначає, що сума сплаченого судового збору не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судовий збір» за подання позовів майнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру та надати суду доказ такої сплати.

Підсумовуючи вищенаведене позивачу необхідно надати суду наступні документи:

1. Оригінал або належним чином завірену копію довіреності на свого представника.

2. Доказ сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 27 березня 2015 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук