Постанова № 43164163, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 року Справа № 904/9124/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Груднистий А.В. представник, довіреність №1 від 12.01.15;

від відповідача: Мележик О.О. представник, довіреність №ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у справі № 904/9124/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СТРОЙМЕТ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 68 934,21грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Строймет", м. Дніпропетровськ заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 68 934, 21 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №13-16/414-КП від 19 листопада 2013 року в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач його оскаржує на предмет неповного з'ясування господарським судом обставин справи.

Посилаючись на ст.526 Цивільного кодексу України та п.4.3 договору відповідач вважає, що позивач не довів належним чином та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як не надав доказів передачі Публічному акціонерному товариству "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" в повному обсязі документів, передбачених договором, в тому числі рахунок -фактуру на оплату.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовити.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду від 20 січня 2015 року законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до умов договору №13-16/414-КП від 19 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Строймет" зобов'язався поставити Публічному акціонерному товариству "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" продукцію в асортименті, кількості, в строки і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною до договору.

Загальна сума договору не повинна перевищувати 999 999, 00 грн. (п.5.1 договору).

Згідно п.4.3 договору в підтвердження поставки постачальник зобов'язується надати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи:

- рахунок -фактуру;

- податкову накладну;

- витратну або товарнотранспортну накладну;

- сертифікат якості, відповідності;

- інструкцію по експлуатації;

- технічну документацію.

Відповідно до п.4.4. договору поставки, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем, про приймання продукції.

Як зазначено у п.4.5. договору поставки, зобов'язання позивача вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження відповідача у вище зазначеному пункті призначення поставки. Зобов'язання відповідача вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до п.5.3. договору поставки, розрахунки за поставлену позивачем продукцію за цим договором здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Пунктом 8.1. договору поставки передбачено, що цей договір вступає у силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31 грудня 2014 року включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 327 552,94 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач розрахувався за поставлену продукцію частково в розмірі 258 618, 73 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 68 934, 21 грн.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" зазначений розмір заборгованості не заперечує, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, складеним між сторонами, станом на 01 березня 2015 року, який додано до письмових пояснень позивача (а.с.198).

Апелянт доказів належного виконання своїх зобов'язань по договору №13-16/414-КП від 19 листопада 2013 року не надав.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що представник відповідача отримував на підставі довіреностей продукцію по витратним накладним від позивача. Витратні накладні підписані представником відповідача без будь -яких зауважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі -продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі- продажу та повернути товар продавцеві (ст.666 Цивільного кодексу України).

Відповідач з вимогою до позивача щодо передачі йому товаросупроводжувальних документів, передбачених ст.4.3 договору, не звертався, від договору поставки не відмовився, продукцію не повернув. Доказів протилежного відповідач не представив.

Вказане свідчить про те, що разом з продукцією відповідач отримав і документи на цю продукцію, перелік яких наведений в п.4.3 договору.

Судова колегія вважає, що рахунок -фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку -фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку -фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлену продукцію.

Зазначене підтверджується судовою практикою Верховного Суду України з цього питання (постанова Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року у справі №37/405).

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача залишку боргу в розмірі 68 934, 21 грн.

За наведених підстав доводи апелянта до уваги не приймаються.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у справі 904/9124/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 19.03.15 р.)