Постанова № 43164049, 19.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 лютого 2015 року Справа № 814/3179/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ТРЕЙДІНГ", вул. Гречишникова, 6, м. Миколаїв, 54003

доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 р. № 0017762201 і № 0017772201, В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідльністю «Деметра Трейдінг» звернувся до суду з окремими адміністративними позовами про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндходів у Миколаївській області (Відповідач) від 08.10.2014 р. № 0017762201 і № 0017772201.

Ухвалою від 10.11.2014 р. позовні вимоги за позовами у справах № 814/3179/14 та № 814/3180/14 були об'єднані в одне провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадові особи ДПІ при проведенні планової виїзної перевірки дійшли невірних висновків щодо відсутності фактичного отримання товарів та послуг від контрагентів позивача та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, а відтак вважає, що податкові повідомлення-рішення 08.10.2014 р. № 0017762201 і № 0017772201 винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що матеріали перевірки не містять доказів реальності господарських операція з отримання позивачем від контрагентів товарів та послуг.

Представниками сторін були заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін в минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

З 29.08.2014 р. по 18.09.2014 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 25.09.2014 р. №732/14-03-22-01/36701216, яким було встановлено порушення позивачем п. 134.1.1. ст. 134, 135.5.4. ст. 135, п. 138.1 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: не встановлено фактичного отримання ТОВ «Деметра Трейдинг» транспортно-експедиційних послуг та товарів від ТОВ «Вегас-Югрейн», ТОВ «Транс Лайн-М», ТОВ «Компус», ТОВ «СТБ - Сервіс», ТОВ «Сістемс Сервіс», ТОВ «Термінал Холдінг» та ТОВ «Транслем».

Суд критично оцінює таку позицію відповідача з огляду на наступне:

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Предметом розгляду даного адміністративного позову не є питання щодо недійсності або нікчемності правочинів, суд з'ясовує, чи мали місце порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій та чи мали місце реальність господарських операцій позивач з його контрагентами.

Основним видом діяльності позивача є надання послуг вантажним автомобільним транспортом.

ТОВ «Деметра Трейдінг» використовує у своїй діяльності 20 вантажних автомобілів, 17 напівпричепів, 8 причепів та 4 екскаватори.

Однак, кількість наявних у користуванні ТОВ «Деметра Трейдінг» транспортних засобів та водіїв, які перебували з позивачем у трудових відносинах, була недостатньою для виконання замовлень вантажовідправників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались послуги з перевезення ТОВ «Ніка Транс Груп» (за договором від 22.10.2013 р. № 25/10-13), ТОВ «Агровіт» (за договором від 10.09.2013 р. № 100913), ТОВ «Агростем» (за договором від 10.07.2013 р. № 76/0713), ТОВ «Наяда Гранд» (за договором від 25.11.2013 р. № 201331), ТОВ «Сандора» (за договором від 23.07.2012 р. № S-11-1092), ТОВ «Олсідз Груп Україна» (договір від 09.04.2012 р. № 02/1522-Т), ТОВ «Ніка Транс Груп» (договір від 22.10.2013 р. № 25/10-13), ТОВ СП «Нібулон» (договір від 24.07.2012 р. № 131/12), використовуючи при цьому транспортні засоби, які не перебували у користуванні ТОВ «Деметра Трейдінг».

Стаття 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлює перелік експедиторських послуг, який, однак, не є вичерпним.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже, сторонами договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт, а метою договору є надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З метою виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договорами перевезення, позивач звертався до зазначених у акті перевірки контрагентів з метою пошуку вільних транспортних засобів з водіями.

Контрагенти-експедитори здійснювали пошук вільних транспортних засобів з водіями з метою виконання перевезень за договорами перевезення, укладеними між ТОВ «Деметра-Трейдінг» та вантажовідправниками.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, позивачем надавались послуги з перевезення, з використанням транспортних засобів, які не перебували в користуванні ТОВ «Деметра Трейдінг».

Позивачем виплачувалась винагорода за пошук транспортних засобів експедиторам: ТОВ «Вегас-Югрейн», ТОВ «Транс Лайн-М», ТОВ «Компус», ТОВ «СТБ - Сервіс», ТОВ «Сістемс Сервіс», ТОВ «Термінал Холдінг» та ТОВ «Транслем».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг вищевказаними контрагентами, позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду справи судом, було надано документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення тощо (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи). Таким чином, надані позивачу транспортно-експедиційні послуги були пов'язані з перевезенням вантажу та надавались позивачу з метою належного виконання останнім своїх зобов'язань за договором перевезення.

Отже, отримані позивачем транспортно-експедиційні послуги використовувались у його господарській діяльності.

Крім того, згідно умов договору про надання послуг спеціальною технікою, укладеного між позивачем та ТОВ «Елпромпроект» від 21.01.2013 р. № 201306, та Додатку 1 до вищевказаного Договору, позивач був зобов'язаний надати послуги спеціальною технікою, зокрема, екскаватором.

Однак, на момент виконання робіт наявні в користуванні позивача екскаватори вийшли з ладу.

Згідно ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

За таких обставин, позивач доручив виконання робіт ТОВ «СТБ Сервіс», уклавши з ним договір про надання послуг спеціальною технікою від 03.06.2013 р. № 0106-13.

Послуги були надані на суму 31250,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2013 р. № 321.

Також, на підставі специфікації від 27.09.2013 р., ТОВ «Термінал Холдінг» зобов'язувалось здійснити поставку позивачу 8000 л. дизельного палива загальною вартістю 79872,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13312,00 грн.

Дизельне паливо передавалося за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Інгульська, 1, де позивач здійснював зберігання транспортних засобів на підставі договору баражування від 01.01.2013 р. № 1/13. Транспортування дизельного палива здійснювалось спеціально призначеним для перевезення нафтопродуктів транспортом за рахунок ТОВ «Термінал Холдінг».

За вищевказаною адресою здійснювалась заправка належних позивачу транспортних засобів безпосередньо з транспортного засобу, який здійснював доставку дизельного палива від ТОВ «Термінал Холдінг».

Передача 8000 л. дизельного палива позивачу від ТОВ «Термінал Холдінг» підтверджується видатковою накладною від 27.09.2013 р. № 13044 та заправною відомістю від 27.09.2013 р. № 02-09-13/2/1.

ТОВ «Термінал Холдінг» було видано позивачу податкову накладну від 27.09.2013 р. № 13044.

Отже, була відсутня необхідність у складанні товарно-транспортних накладних, оскільки договір перевезення взагалі не укладався.

Придбане дизельне пальне необхідно для експлуатації вантажних автомобілів, які перебувають у користуванні ТОВ «Деметра Трейдінг».

Таким чином, придбане позивачем дизельне пальне було використано у його господарській діяльності під час надання послуг з вантажного перевезення, що в силу ст.ст. 138, 198 ПК України давало право позивачу на віднесення витрат на придбання дизельного палива до валових витрат, а сплачену ТОВ «Термінал Холдінг» суму ПДВ до податкового кредиту.

Також, за вищевказаною адресою здійснювалась поставка дизельного палива позивачу від ТОВ «СТБ Сервіс» та ТОВ «Системс Сервіс», що підтверджується специфікаціями, актами списання та заправними відомостями.

Перевезення дизельного палива здійснювалось за рахунок постачальників. Заправка автомобілів позивача здійснювалась безпосередньо з транспортних засобів які здійснювали доставку дизельного палива від юридичних осіб.

При цьому, нормами Цивільного та Господарського кодексів України не передбачено складання товарно-транспортної накладної на виконання умов договору поставки.

Згідно ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України, товарно-транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення.

За таких обставин, оскільки договір перевезення не укладався, то товарно-транспорті накладні не складались.

На виконання умов договору поставки від 29.07.2013 р. № 0907 ТОВ «Сістемс Сервіс» здійснило поставку 10 автомобільних шин, на загальну суму 42800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7133,33 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 29.07.2013 р. № 29/07-46.

У той же день, вищевказані шини були встановлені на автомобілі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями карток обліку пробігу (наробітку) пневматичних шин, а 01.12.2014 р. шини були списані, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів списання товарів від 01.12.2014 р. № № 318, 321 та 324.

При цьому, нормами Цивільного та Господарського кодексів України не передбачено складання товарно-транспортної накладної на виконання умов договору поставки.

Згідно ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України, товарно-транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної не може свідчити про безтоварність господарської операції з поставки шин.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 7, 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндходів у Миколаївській області від 08.10.2014 р. № 0017762201 і № 0017772201.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Деметра Трейдінг» (ідентифікаційний код 36701216) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська