Ухвала суду № 43163943, 17.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5510/14

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

17 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участю:

представника позивача: Мазуркевича О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник-ВВ" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник-ВВ" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник-ВВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД НК "Енергія".

За результатами перевірки складено акт №1566/22/34749921 від 24.11.2014 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: пп14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1 п. 44.6 ст 44, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на 9728 грн. а також п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, пп 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 9242 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 09.12.2014 року №0004672201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 11552, 50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9242,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2310,50 грн., №0004682201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12160,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9728,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2432,00 грн.

Позивач вважає вказані рішення протиправними, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Гірник-ВВ", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами господарських операцій із контрагентом ТОВ "ТД НК "Енергія", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Гірник-ВВ" та контрагентом - ТОВ "ТД НК "Енергія" укладався договір поставки № 250613-ХМ від 25.06.2013 року.

Згідно умов укладеного договору, підприємство (постачальник) зобов'язуються передати у власність товар, а позивач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до умов вищезазначеного договору 05.11.2013 року було здійснено поставку дизельного палива підвищеної якості Євро марки F вид II у кількості 6500 л на загальну суму 58370 грн., в тому числі ПДВ 9728,33 грн.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Відповідач вказує, що вищевказаний контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність, адже встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні останнім товарів у постачальника ТОВ "Торговий дім "Ветек"

Однак, посилання відповідача на неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та порушення ними вимог законодавства під час підприємницької діяльності, колегією суддів не враховуються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 березня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.