Ухвала суду № 43163895, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 808/3041/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представників позивача: Трафимової Юлії Юріївни, Оробченка Володимира Вікторовича

представників відповідача: Голубової Ірини Олександрівни, Балюри Ніни Леонідівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року

у справі за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн. 00 коп. рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що доводи відповідача про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не відповідають обставинам справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті постанови суд першої інстанції не зазначив обставин, які свідчили б про порушення Відділенням меж наданих йому повноважень та приписів чинного законодавства України, натомість обмежившись лише аналізом господарської діяльності ДП «Інформ-Ресурси» без урахування законодавства про захист економічної конкуренції.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що для кожного виду транспорту розраховувався окремо тариф і включалися із працівників один начальник спец майданчика та два працівника, середня кількість вміщення авто на спец майданчик на час одна доба. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2014 р. адміністративний позов забезпечено шляхом зупинення дії рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 року № 12-рш до набрання законної сили Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року (а.с. 185).

В судовому засіданні представники сторін свої позиції стосовно рішення суду першої інстанції підтримали.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2014 року Підприємство отримало рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 року №12-рш по справі № 03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (а.с. 68). Рішенням відповідача підприємство визнано таким, що займало монопольне становище на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в територіальних (географічних) межах: міста Запоріжжя у період з березня 2012 року по листопад 2013 року; місто Василівка у період з серпня 2012 року по листопад 2013 року; місто Бердянська у період з травня 2013 року по листопад 2013 року де розташовані спец майданчики для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів підприємства, як таке, що не мало жодного конкурента.

Визнано дії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси», які полягають у встановленні та застосуванні економічно необґрунтованих тарифів на послуги по зберіганню транспортних засобів на спеціальних майданчиках порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо б було встановити за умови існування значної конкуренції на ринку та накладено штраф у розмірі 68 000 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Господарського кодексу України, Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ, Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 N 2210-III, норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 за №1102, норми Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів затверджено Постановою КМУ №258 від 02.03.2010, Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Згідно матеріалів справи в Рішенні відповідача зазначено, що в ході розгляду справи територіальним відділенням було досліджено питання щодо тарифів на ринку послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, який за технічними особливостями надання послуг є тотожнім, та діяльність на якому суб'єкти господарювання здійснюють на умовах конкуренції Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів затверджено Постановою КМУ №258 від 02.03.2010. За даними ДП «Інформ-Ресурси», на 2012 рік планові прямі витрати та прямі матеріальні витрати складали 514900 грн. 00 коп., а планові витрати на заробітну плату адмінперсоналу з відрахуваннями на соціальні заходи 145 807 грн. 16 коп., що становлять 28,3 % від планової виробничої собівартості послуги, проти 15%, як передбачено Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів.»

При цьому відповідачем не зазначено, та на вимогу суду апеляційної інстанції не надані пояснення та розрахунки, які саме тарифи для позивача мають бути обґрунтованими, доцільними, правильно визначеними, та такими, що відповідають вимогам антимонопольного законодавства.

Натомість в силу ст. 46 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не в повному обсязі реалізовані свої права для вчинення дій, передбачених нормами законодавства про захист економічної конкуренції своїх рішень.

Щодо юрисдикції даного спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, зо згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", АМКУ є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведеним у пункті 7 ч. 1 ст. 3 КАС.

Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Як зазначено у статті 4 КАС, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 ст. 6 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ "Про судоустрій України" встановлено правило, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення (частина 1); при цьому рішення адміністративної колегії територіального відділення АМКУ оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина 2).

Закону України «Про захист економічної конкуренції» містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення суб'єктом господарювання порядку захисту в суді прав, порушених органами АМКУ. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема КАС і ГПК.

Таким чином, Закону України «Про захист економічної конкуренції» не є процесуальним законом і після набрання чинності КАС не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами АМКУ як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, які не віднесено ГПК до розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства.

Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений не органом АМКУ, підстав для її вирішення у порядку, визначеному ГПК немає.

Саме таку правову позицію висловив ВСУ в постанові 23 вересня 2008 року № 21-803во08.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи, викладені у рішенні Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 №12-рш по справі № 03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, не відповідають обставинам справи, обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими є недоведеними та не підтвердженими відповідними доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна