Рішення № 43163664, 17.03.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" березня 2015 р. Справа № 906/246/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Майстренко В.П. (довіреність від 29.12.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Підприємства "Будинкоуправління №9" Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України

про стягнення 254228,37 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 254228,37 грн. боргу за спожиту електричну енергію згідно договору №154 від 14.06.10, з яких: 216719,56 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 23779,72 грн. пені, 11663,24 грн. інфляційних, 2065,85 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2010 року між Радомишльським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) та Будинкоуправлінням №9 Київського КЕУ назву якого змінено на Підприємство "Будинкоуправління №9" Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (споживач/відповідач) укладено договір №154 про постачання електричної енергії (а.с.14), згідно умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п.1 договору).

Відповідно до п.2.2.3 даного договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць не пізніше 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунка через свою територіально відокремлену головну організацію.

Позивач умови договору виконав належним чином, що підтверджується Звітами відповідача про використану електричну енергію з серпня 2014 по січень 2015 (а.с.21-32).

На оплату за спожиту електроенергію позивач виставив відповідачеві рахунки (а.с. 33-38).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електроенергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за період з серпня 2014 по січень 2015 в сумі 216719,56 грн., що між іншим підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків (а.с.7).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання електричної енергії №154 від 14.06.10.

Як передбачено ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електроенергії в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 216719,56грн. боргу за спожиту активну електроенергію суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем в позовній заяві також заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 2065,85 грн. 3% річних, 11663,24 грн. інфляційних та 23779,72 грн. пені. Дані величини обраховані за період з 27.08.14 по 30.01.15 (а.с.10-12).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Щодо нарахованих інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав здійснити платежі.

Тобто, якщо строк оплати настав у серпні 2014 року має застосовуватись індекс інфляції за вересень 2014 року і т.д., за умови, якщо період прострочки буде більшим ніж місяць.

При цьому, нарахування здійснені не за весь час прострочення а за періоди в 30,31 день, тобто згідно розрахунку позивача, період прострочки за який можна було б нарахувати інфляційні становить менше місяця по кожному виставленому для оплати рахунку за період з серпня 2014 по грудень 2014, тому інфляційні на вказані у розрахунку періоди прострочки не можуть бути нараховані.

Суд вправі самостійно здійснити розрахунок інфляційних в разі їх неправильного нарахування, однак суд не вправі на власний розсуд виходити за межі вказаних у розрахунку періодів нарахування та стягувати суми в більшому розмірі ніж заявлено позивачем.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в розмірі 11663,24грн., що не позбавляє права позивача пред'явити інший позов про стягнення інфляційних, однак вказавши інший період їх нарахування.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 242565,13грн., з яких: 216719,56грн. боргу, 23779,72грн. пені, 2065,85грн. 3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в розмірі 11663,24грн. слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства "Будинкоуправління №9" Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (12265, Житомирська область, Радомишльський район, смт.Городок, вул.Поштова, 14; код 22992775) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622):

на р/р 26037301772 в філії Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392871:

- 216719,56 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію;

на р/р 26008002011613 в ПАТ "Перший Інвестиційний банк" м. Житомир, МФО 300506, код 22048622:

- 23779,72 грн. - пені;

- 2065,85 грн. - 3% річних;

- 4851,30 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 11663,24грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)