Ухвала суду № 43163401, 16.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"16" березня 2015 р. Справа № 18/251

вх. № 354/15л

Суддя господарського суду: Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання: Гонтар А.Д.

за участю представників сторін:

стягувача - не з'явився

боржника (скаржника) - Замкова М.О. (довіреність №45 від 25.12.2014 р.);

ДВС - Фоміна В.І. (довіреність №314/41/1369 від 29.12.2014 р.)

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання ДВС України здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється по справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (м. Луганськ)

про стягнення 23 258 789,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07 грудня 2010 року (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 березня 2011 року (колегія суддів у складі: Акулової Н.В. - головуючий, Гези Т.Д., Приходько І.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 23 258 789,04 грн. боргу, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2011 р. по справі №18/251 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 березня 2011 року у справі №18/251 залишено без змін.

18 травня 2011 року на примусове виконання рішення господарського суду Луганської області видано відповідний наказ.

19 січня 2015 р. на адресу суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання ДВС України здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2015 р. прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання ДВС України здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється до розгляду, її розгляд призначено на 02 лютого 2015 р. о 09:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області розгляд скарги відкладався.

16.03.2015 р. до канцелярії суду від представника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшло пояснення щодо скарги боржника про зобов'язання ДВС здійснити передбачені законом дії, в якому зазначив, що вимоги скаржника заявлені по завершеному виконавчому провадженню, відкритому на підставі наказу господарського суду Луганської області від 18.05.2011 №18/251, заборгованість за яким відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року №894 "Про деякі затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" було списано. На підтвердження цього факту начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 14.03.2012 року було надіслано заяву про направлення постанови про закінчення виконавчого провадження вих. №31/10-1716, в якій повідомлено, що заборгованість в обліку компанії не рахується.

В призначене судове засідання 16.03.2015 р. з'явився представник скаржника (боржника), скаргу підтримав повністю та просив суд її задовольнити.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні 16.03.2015 р. проти задоволення скарги заперечив в повному обсязі, оскільки вважає позицію скаржника необґрунтованою.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (стягувач) свого уповноваженого представника в судове засідання 16.03.2015 р. не направив, про час, дату та місце розгляду даної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши скаргу боржника, вислухавши пояснення його представника та представника ДВС, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

20.06.2011 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДВС України), Маєвською Д.В. прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 18.05.2011 року №18/251 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - Боржник) на користь дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (далі - Стягувач) борг у сумі 23 258 789,04 грн. по оплаті вартості природного газу, витрати на державне мито у сумі 25 500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27181893 від 20.06.2011 року.

Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року № 568 ВАТ "Луганськгаз" (код ЄДРПОУ: 05451150, 91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 102) було включене до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечен ня розрахунків у паливно-енергетичному комплексі», пункт 3.4 статті 3 викласти у такій редакції: "3.4. Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року", тобто процедуру погашення заборгованості підприємствами паливно-енергети чного комплексу було продовжено.

Відповідно до п. 1.2., 3.7. Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV, погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що на момент надходження до ВПВР ДВС України наказу Господарського суду Луганської області від 18.05.2011 року №18/251 вже існували обставини, що зумовлювали обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Згідно з листом ДП "Енергоринок" від 27.09.2011 № 600, який міститься в матеріалах виконавчого провадження, підтверджена інформація про перебування боржника у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, до якої додана виписка від 27.09.2011 № 600/619, які отримані відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 04.10.2011 за вх. № 5554.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.10.2011 року, виконавче провадження № 27181893 було зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з перебуванням Боржника у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу у порядку, встановленому Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року №2711-IV.

14.06.2013 за вих. № 13-0-35-506/5-9 ВПВР ДВС України до боржника направлено запит про надання інформації про повне чи часткове самостійне виконання, про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки, розстрочки виконання, зміну способу та порядку виконання тощо.

На виконання запиту державного виконавця від 14.06.2013 року вих.№13-0-35-506/5-9 про надання інформації щодо залишку заборгованості за виконавчим документом, до ВПВР ДВС України 26.06.2013 року вих. № 01-25.1/1674 боржником надіслано копію Протоколу від 30.12.2011 року № 29/1 про списання безнадійної заборгованості відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12 травня 2011 року № 3319- VI та у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року N 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" на суму 23 258 789,04 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року № 3319-VІ, дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Пунктом 2.1. ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що списанню підлягає заборгованість, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2.2. ч. 1 ст. 2 цього Закону, також встановлено, що списанню підлягає заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції"), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року N 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Згідно з платіжним дорученням №1/472 від 26.01.2012 на користь стягувача було перераховано залишок заборгованості зі сплати державного мита у сумі 25 500,00 грн. та витрат на ІТЗ у сумі 236,00 грн.

Крім того, на підтвердження списання заборгованості ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 14.03.2012 року надіслало начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України заяву про направлення постанови про закінчення виконавчого провадження вих. №31/10-1716, в якій повідомлено, що заборгованість в обліку компанії не рахується.

Зазначена заява стягувача залишена без відповіді Державної виконавчої служби України та прийнятого рішення.

Таким чином, у період, коли виконавче провадження було зупинено та діяла процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, яку відповідними змінами до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005, № 2711-ІV, було продовжено до 01.01.2013. Боржником самостійно поза заходами примусового стягнення з боку ВПВР ДВС України та без порушень умов добровільного виконання рішення, було вирішено питання зі Стягувачем щодо припинення грошового зобов'язання Боржника, шляхом списання заборгованості у розмірі 23 258 789,04 грн. та часткового погашення заборгованості у розмірі 25 736,00 грн.

04.03.2014 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про поновлення виконавчого провадження на підставі ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" через припинення існування обставин, що зумовили зупинення.

06.06.2014 за вих. № 01-02-54/2582 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" направлено заяву про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови про закінчення виконавчого провадження ВПВР ДВС України винесено не було.

26.06.2014 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до ДВС України повторно було здано листа з проханням видати постанову про закінчення виконавчого провадження, яка отримана за вх. № 14-0-34-3774.

Але, до ПАТ "Луганськгаз" постанови про закінчення виконавчого або мотивованої відмови у прийнятті рішення про завершення виконавчого провадження не надходило.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважеь та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави закінчення виконавчого провадження. Вказана стаття носить імперативний характер, розширеному тлумаченню не підлягає. Пунктом 14 вказаної статті визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником, до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому Законом.

Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягується.

Зазначена норма, також пояснюється Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджених наказом Мінюсту від 02.04.2012 року №512/5, відповідно до п. 3.7.2 якої, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково, до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Незважаючи на те, що в цій статті не зазначено можливість оскарження рішення державного виконавця, іншими статтями цього Закону та інших законодавчими актами передбачено можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб ДВС предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.

Водночас, залежно від особи заявника, оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби може здійснюватися в адміністративному та/або судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судових рішень, ухвалених господарським судом відповідно до ГПК, підлягають розгляду господарськими судами (стаття 121-2 ГПК).

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" враховуючи положення статті 121-2 ГПК роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду. Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначений перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до ч. З ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. п. 3.17., 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Відповідно до ч. 2 ст. З (прикінцеві положення) Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011, № 3319-УІ, частину першу статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-УІ) доповнити пунктом 14 такого змісту: «14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа».

Оскільки, відповідно до Протоколу від 30.12.2011 року № 29/1 списанню підлягало 23 258 789,04 грн. безнадійної заборгованості, то однією з підстав для завершення виконавчого провадження та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 18.05.2011 року №18/251 є п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Перерахування боржником стягувачу залишку заборгованості зі сплати державного мита у сумі 25 500,00 грн. та витрат на ІТЗ у сумі 236,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 1/472 від 26.01.2012 року, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження та матеріалах даної справи.

Отже, самостійна сплата коштів у розмірі державного мита у сумі 25 500,00 грн. та витрат на ІТЗ у сумі 236,00 грн. та списання заборгованості у розмірі 23 258 789,04 грн. відбулось у встановленому законом порядку поза будь-якими заходами примусового характеру з боку ВПВР ДВС України самостійно у період, коли виконавче провадження було зупинено та діяла встановлена законом заборона на звернення стягнення на кошти і майно боржника та всі виконавчі провадження підлягали обов'язковому зупиненню.

Частиною 3 ст. 27 України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Зазначена норма закону також пояснюється Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5, відповідно до п. 3.7.2. якої, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

При винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем обов'язково повинні бути враховані положення ч. З ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5, відповідно до яких у резолютивній частині постанови про закінчення виконавчого провадження не має бути зазначено про виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

А також відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", п. п. 3.17., 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у випадку наявності накладеного державним виконавцем арешту на кошти та майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний зазначити про зняття арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання ДВС України здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється та зобов'язати Державну виконавчу службу України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 27181893, відкритому на підставі наказу господарського суду Луганської області від 18.05.2011 р. по справі №18/251.

Керуючись ст. 22, ст.ст. 86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання ДВС України здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється задовольнити

Зобов'язати Державну виконавчу службу України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 27181893, відкритому на підставі наказу господарського суду Луганської області від 18.05.2011 р. по справі №18/251.

Суддя Сальнікова Г.І.