Рішення № 43163338, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/29790/14За позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпус"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп"

про звернення стягнення на заставлене майно

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко Д. А. - представник за довіреністю

від відповідача: Бобровська А. О. - представник за довіреністю

від третьої особи: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення заборгованості ТОВ "АНД-Груп" перед ПП "Лукойл" за Договором № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 1012467,37 грн. основного боргу та пені в розмірі 9191,47 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 253073,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.06.2010 року між ним та ТОВ "АНД-Груп" укладено договір КІ201002090/10/1517, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в обсязі, розрахованому виходячи з добового ліміту карти (покупця), а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, а відповідачем здійснено часткову оплату та станом на 29.12.2014 року заборгованість відповідача становить 1012467,37 грн.

24.06.2014 року між ПП "Лукойл" та ТОВ "Темпус" укладено договір застави.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 1012467,37 грн., пеню в розмірі 9191,47 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно та стягнути штраф в розмірі 253073,10 грн. за порушення п.5.3 договору застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015 порушено провадження по справі № 910/29770/14, розгляд справи призначено на 02.02.2015.

Ухвалою суду від 05.01.2015 відмовлено Підприємству з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" в задоволенні заяви про забезпечення позову заявив про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на заставлені відповідачем транспортні засоби по договору застави від 24.06.2014.

В судовому засіданні 02.02.2015, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.02.2015.

В судовому засіданні 09.02.2015, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.03.2015.

В судове засідання 02.03.2015 представник позивача з'явився та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить звернути стягнення на заставлене майно за договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення пені за Договором поставки № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 9191,47 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 253073,10 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2015 подав заперечення проти заявлених позовних вимоги та клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп".

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 продовжено строк розгляду спору, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп".

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 подав заяву про припинення провадження у справі в частині звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за договором застави від 24.06.2014р. заставною вартістю 703432,00 грн. та просив суд задовольнити позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253073,10 грн. за порушення умов договору застави в частині страхування заставного майна.

Представник відповідача не заперечував проти припинення провадження у справі, проти стягнення штрафу заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 16.03.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" укладено договір №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар в обсязі, розрахованому виходячи з добового ліміту карти (покупця), а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.2 договору, отримання товару здійснюється покупцем на АЗС з використання паливних карт.

Покупець здійснює оплату товару на розрахунковий рахунок постачальника № 26006200340078 в ПАТ «Сітібанк», МФО 300584. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати (п.3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник передає у власність покупця товар на умовах FCA - АЗС постачальника (Інкотермс в редакції 2010 року), шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця при умові надання покупцем паливної карти та прийняття паливних карт устаткуванням.

Поставка товару у власність покупця здійснюється окремими партіями. Об'єм, асортимент та вартість кожної партії товару по даному договору визначається в термінальних чеках (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору, загальна вартість товару, який передається у власність покупця в рамках і на умовах даного договору, визначається виходячи з кількості товару, фактично переданого у власність постачальником покупцю протягом строку дії даного договору, і відображених сторонами в актах вибірки (інформаційний звіт), складених на умовах даних термінальних та фіскальних чеків, а у окремих випадках в спеціальних відомостях.

Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.1.1 договору постачальник зобов'язується забезпечити відпуск товару по паливним картам у відповідності з графіком роботи АЗС.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року (п.8.1 договору).

Згідно з п.8.2 договору, у випадку, якщо ні одна з сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про сою відмову від продовження дії даного договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Крім того, між сторонами укладено додаткові угоди від 25.06.2010 та від 31.08.2010 до договору №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010, відповідно до яких змінено порядок оплати отриманих нафтопродуктів, зокрема: нафтопродукти, які отримані протягом з 01 по 05 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 29 числа поточного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 06 по 10 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 03 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 11 по 15 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 08 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 16 по 20 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 14 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 21 по 25 число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 18 числа наступного місяця; нафтопродукти, які отримані протягом з 26 по 30 (31) число поточного місяця, мають бути сплачені не пізніше 23 числа наступного місяця.

Отримання нафтопродуктів здійснювалося на автозаправних станціях з використанням паливних карток. Факт отримання нафтопродуктів підтверджується актом вибірки нафтопродуктів (інформаційним звітом) за листопад 2014 року.

Відповідно до умов договору (п. 6.3.5) №КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 сторони домовилися, що інформація відносно поставки нафтопродуктів міститься в акті вибірки (інформаційному звіті). Цей акт є первинним документом та містить усі необхідні реквізити первинних документів, а також відомості про отримання товару.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

24.06.2014 між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темпус" укладено договір застави посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1921.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору, заставодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з основного договору, а заставодержатель (позивач) прийняв у заставу предмет застави, в порядку та на умовах визначених цим договором, в силу чого заставодержатель (позивач) має право, в разі невиконання заставодавцем (відповідачем) основного зобов'язання, одержати задоволення з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Згідно договору застави, "основний договір" - цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань, що випливають з умов договору №КІ201002090/10/1517 від 25 червня 2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, а також усі додаткові договори та додатки до нього, які були та будуть укладені до закінчення строку дії договору №КІ201002090/10/1517 від 25 червня 2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником;

Основне зобов'язання - зобов'язання позичальника перед заставодержателем, що випливають із умов основного договору, а саме:

- сплатити заставодержателю у строки, зазначені у п. 3.1 Основного договору, грошові кошти у розмірі 2500000,00 грн. відповідно до п.1.6 основного договору,

- сплатити на користь заставодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань за основним договором;

- відшкодувати заставодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також недоодержані ним доходи.

Відповідно до умов договору предметом застави є:

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ28W104833, номер державної реєстрації АА2465МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772935, виданого 21.02.2014р., орган видачі - 8003;

- транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ38W104811, номер державної реєстрації АА2466МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772748, виданого 14.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ08W104975, номер державної реєстрації АА2467МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №674921, виданого 05.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ68W102406, номер державної реєстрації АА2468МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №674928, виданого 05.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ78W107209, номер державної реєстрації АА2469МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №7722670, виданого 12.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ88W105050, номер державної реєстрації АА2470МТ, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675020, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W097226, номер державної реєстрації АА9006КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №772667, виданого 12.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W102618, номер державної реєстрації АА9016КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №937210, виданого 04.03.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZX8W107771, номер державної реєстрації АА9903КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675019, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003;

транспортний засіб марки MAN, моделі - TGA 18.440, тип сідловий тягач-Е вантажний, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна - 10518, номер шасі (кузова, рами, коляски) WMAH06ZZ88W097502, номер державної реєстрації АА9904КК, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ №675007, виданого 07.02.2014р., орган видачі - 8003.

Загальна вартість предмету застави становить 5061462,00 грн. (п.1.3 договору).

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Аналогічні норми передбачені ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу».

Враховуючи, що станом на день звернення позивача з позовом до суду ТОВ «АНД-Груп» здійснило часткову оплату нафтопродуктів і його заборгованість складала 1012467,37 грн., позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог звернути стягнення на заставлене майно за договором застави від 24.06.2014 заставною вартістю 703432,00 грн. для погашення пені за Договором поставки № КІ201002090/10/1517 від 25.06.2010 в розмірі 9191,47 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 253073,10 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Така ж норма закріплена в ст. 202 ГК України.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що ТОВ «АНД-Груп» здійснило оплату заборгованості, внаслідок чого позивач подав до суду заяву про припинення провадження у справі в частині звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за договором застави від 24.06.2014р. заставною вартістю 703432,00 грн. та просив суд задовольнити позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253073,10 грн. за порушення умов договору застави в частині страхування заставного майна.

Представник відповідача не заперечував проти припинення провадження у справі, проти стягнення штрафу заперечив.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд звертає увагу, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент подання позову (порушення провадження у справі) та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18.

Разом з тим, з наданих відповідачем суду копій банківських виписок в підтвердження сплати заборгованості ТОВ «АНД-Груп» на користь позивача на загальну суму 1537119,95 грн. судом встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору починаючи з 15.12.2014 та закінчуючи 31.12.2014 погасила наявну заборгованість перед позивачем.

Провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015р.

За таких обставин, зважаючи на встановлення судом факту відсутності предмета спору на дату порушення провадження у даній справі - 31.12.2014, у суду відсутні підстави припиняти провадження у справі в частині позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно (транспортні засоби) за договором застави від 24.06.2014р. заставною вартістю 703432,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 253073,10 грн., нарахованого позивачем на підставі п.8.1 договору застави суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.3 цього договору, заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від вартості предмета застави, що визначена в цьому договорі.

Згідно з п. 5.3 договору застави заставодавець, зокрема, зобов'язаний на період фактичної дії цього договору застрахувати за свій рахунок предмет заставви на користь заставодержателя від усіх видів ризиків (в тому числі від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування) у страховій компанії, та надати заставодержателю копію договору страхування (страхового полісу).

На виконання вказаного обов'язку відповідачем додано до матеріалів належним чином завірену копію договору № 251.992379341.20223 добровільного страхування майна від 07.07.2014 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Виходячи з встановлених судом обставин щодо виконання відповідачем свого обов'язку щодо страхування предмету застави, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності як штраф, що передбачений умовами п. 8.1 договору застави.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на порушення відповідачем п. 4.2 договору застави, яким визначено, що заставодавець зобов'язаний протягом 30 робочих днів з дати укладення цього договору застрахувати предмет застави, та надати заставодержателю копію договору страхування (страхового полісу), оскільки за порушення п. 4.2 договору застави, згідно з п. 4.5 цього ж договору позивач має право на власний вибір застрахувати на підставі цього договору предмет застави за власний рахунок, на свою користь, з подальшим відшкодуванням всіх здійснених платежів з заставодавця, з чим останній погоджується; вимагати сплати штрафу у розмірі 5% відсотків від суми основного зобов'язання; вимагати дострокового виконання основного зобов'язання за основним договором.

Тобто за порушення умов, викладених в п. 4.2 договору застави, відповідач несе відповідальність, визначену в п.4.5 цього ж договору.

В даному випадку позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафу саме на підставі п. 8.1 договору, а тому нарахування штрафу в розмірі 253073,10 грн. є безпідставним.

За таких обставин суд відмовляє в стягненні з відповідача 253073,10 грн. штрафу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на позивача. Аналогічна правова позиція викладена в п.4.1 Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями)".

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 19.03.2015р.

Суддя Грєхова О.А.