Ухвала суду № 43162960, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1893/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Південь ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Південь ЛТД» (далі - позивач, або ТОВ «Регіон-Південь ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003862201 від 04.11.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області № 0003862201 від 04.11.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі наказу від 07.10.2013 року № 356-п, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Регіон-Південь ЛТД» з питань придбання та подальшої реалізації імпортного товару з кодом товару згідно УКТ ЗЕД «64» за період травень, серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2013 року № 582/22-01/38350692.

Згідно висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення з боку позивача п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210966, в тому числі, серпень 2013 року 210966 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0003862201 від 04.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 210966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 52742 грн.

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цього податку став висновок податкового органу щодо здійснення позивачем у серпні 2013 року операцій, що є об'єктом оподаткування, а саме з продажу імпортованого товару на адресу ПП «Системні Рішення», без оподаткування таких операцій податком на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210966, в тому числі, серпень 2013 року 210966 грн.

При цьому, доходячи вказаного висновку податковий орган послався на виписану ПП «Системні Рішення» на адресу позивача податкову накладну на суму 1109439 грн., в тому числі, ПДВ 210966 грн., та дані податкового обліку ПП «Системні Рішення».

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції визнав безпідставними висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України з огляду на відсутність доказів здійснення останнім операцій, що є об'єктом оподаткування, а саме з продажу імпортованого товару на адресу ПП «Системні Рішення», без оподаткування таких операцій податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

При цьому, згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

За приписами пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

З наведеного вбачається, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платника податку з постачання товарів, а саме операції такого платника щодо будь-якої передачі права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому, за приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, жодної з вище перелічених подій по операціям позивача з ПП «Системні Рішення» не відбувалось.

Зазначене підтверджується наданою позивачем банківською випискою та первинними бухгалтерськими документами, які, в тому числі, надавались останнім під час проведення спірної перевірки.

Так, як вірно наголошено судом першої інстанції, позивачем з ПП «Системні Рішення» не укладався договір купівлі - продажу спірного товару, на адресу позивача зазначеним підприємством не перераховувались кошти за поставлений товар, в свою чергу, позивачем не був поставлений ПП «Системні Рішення» спірний товар.

Вказані обставини, в тому числі, підтверджуються складеним 28.08.2013 року між ТОВ ТБК «Агрострой» та ТОВ «Регіон-Південь ЛТД» актом повернення імпортного товару з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД « 64».

До зазначеного акту повернення товару складена видаткова накладна (повернення) за № ВП-000036, в якій зазначається найменування «туфлі жіночі з верхом та на підошві із полімерних матеріалів» у кількості 11284 шт., з ціною 1241014,32 грн., з них ПДВ 206835,72 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Регіон-Південь ЛТД» не мало можливості продати товар, оскільки він був повернутий, у зв'язку чим був складений розрахунок № 83 від 28.08.2013 року про корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 110 від 31.05.2013 року.

Податкова накладна № 47, на яку посилається відповідач, сама по собі не підтверджує факт отримання товару ПП «Системні Рішення» та право покупця на податковий кредит, а у продавця виникнення податкових зобов'язань.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані податкової звітності ПП «Системні Рішення», оскільки дані податкової звітності іншого підприємства не можуть бути підставою для виникнення у позивача податкових зобов'язань.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, листами від 23.11.2013 року та від 06.02.2014 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві позивач просив здійснити перевірку показників по декларації ПП «Системній Рішення» за серпень місяць 2013 року та зняти відображений податковий кредит по накладній № 47 від 12.08.2013 року для усунення розбіжностей, з тих підстав, що ніякого товару не продавалось, оскільки угода так і не була укладена.

09.08.2014 року на лист ТОВ «Регіон-Південь ЛТД» від 23.11.2013 року надійшла відповідь ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 року за № 16379/10/26-57-22-01-10, в якій зазначалось, що на адресу ПП «Системні Рішення» надіслано запит від 11.12.2013 року про надання пояснень та їх документального підтвердження та станом на 26.12.2013 року відповіді на запит не надходило.

Також, судом першої інстанції досліджено лист від 26.02.2014 року за вих. № 2333/10/26-57-22-03-20, яким ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомило, що інспекцією, відповідно до Податкового кодексу України, в ході проведення контрольно-перевірочних заходів ПП «Системні Рішення» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року, встановлені порушення податкового законодавства, що відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Системні Рішення» від 07.11.2013 року № 1815/26-57-22-03-07/31956166, за результатами якого документально не підтверджено здійснення господарських операцій та розрахунків з платниками податків за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року.

За таких обставин, оскільки поставка товару позивачем на адресу ПП «Системні Рішення» фактично не відбулась, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності нарахування позивачу податкових зобов'язань у зв'язку з такою поставкою товарів оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Бойко А.В.

Суддя: Яковлєв О.В.