Ухвала суду № 43162896, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19287/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібниченко І.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року адміністративну справу за позовом Державної реєстраційної служби України до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1», про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ

Державна реєстраційна служба України звернулась до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Кушнір Л.В. про накладення штрафу від 24 листопада 2014 р. ВП № 453498851.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі Державна реєстраційна служба України посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 р., задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1», визнано протиправними дії Державної реєстраційної служби України, скасовано рішення № 14019711 від 25.06.2014 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності на квартиру № 16, загальною площею 29,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наливайка С., буд. 3 за ТОВ «Рапекс 1».

09 жовтня 2014 року за вказаним судовим рішенням Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/10423/14.

06 листопада 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.

10 листопада 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України було винесено постанову про виправлення помилки, а саме: у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 45349851, пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику - Державній реєстраційній службі України запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

14 листопада 2014 року боржнику було направлено вимогу про виконання рішення суду, в якій встановлено строк для виконання - до 20 листопада 2014 року.

Листом від 20.11.2014 р. за № 3650/12-14-04 та від 09.12.2014 р. за № 3830/12-14-04 Державна реєстраційна служба України зверталась до Державної виконавчої служби стосовно здійснення нею дії щодо забезпечення роз'яснення способу виконання рішення суду в частині зобов'язання боржника зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна, що належить стягувачу.

24 листопада 2014 року у зв'язку із невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець виніс постанову, якою на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн. та направив повторну вимогу від 24.11.2014 року № 527/6.

Стаття 124 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає таке: «...судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України».

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV»).

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача про те, що державний виконавець зобов'язаний був особисто з'явитись до Державної реєстраційної служби України обґрунтовано не взято судом до уваги.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 606-XIV виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Тобто, наведена норма визначає який із структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України має здійснювати виконання судового рішення і не зобов'язує державного виконавця з'являтись за місцем знаходження боржника.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження відповідача про те, що постанова суду потребує роз'яснення суд апеляційної інстанції не приймає як доказ.

В силу положень ст.ст. 170, 263 КАС України Державна реєстраційна служба Україна могла звернутись до суду із заявою про роз'яснення судового рішення або зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Водночас, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 17 березня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.