Постанова № 43162837, 16.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2015 року письмове провадження № 826/19407/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Погрібніченка І.М., Саніна Б.В., вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до за участю третіх осіб Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, Митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Мінідоходів, Інспектора Митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Мінідоходів Лисенко Наталії Вікторівни, тимчасово виконувача обов'язків начальника Київської міжрегіональної митниці Мінідоходів Буряк Тетяни Вікторівни, директора Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України Дороховського Олександра Миколайовича, Приватного підприємства «НЄВпровизнання незаконним та скасування рішення від 20.09.2013 № 14.1/2-26/5030 та від 07.11.2013 № 14878/6/99-99-24-02-05-15 До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з позовом, в якому просить:

1. Рішення Митного посту «Столичний» № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013 про коригування митної вартості товарів визнати незаконним та скасувати;

2. Рішення Київської регіональної митниці № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 визнати незаконним та скасувати;

3. Рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 р. № 14878/6/99-99-24-02-05-15 визнати незаконним та скасувати;

4. Зобов'язати Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в прядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 року, закрито провадження в адміністративній справі № 826/19407/13-а в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської регіональної митниці № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 та визнання незаконним і скасування рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 № 14878/6/99-99-24-02-05-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Нікея-ЛТД» про визнання незаконним і скасування рішення Митного посту «Столичний» № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013 про коригування митної вартості та зобов'язання Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в прядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн., - відмовлено повністю.

Зазначені рішення суду першої інстанції залишені без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2014 року, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року.

В частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 20.09.2013 року №14.1/2-26/5030 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15 справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині вимог - ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення Митниці та Міндоходів, прийняті за результатами розгляду скарг Товариства на рішення про коригування митної вартості, можуть бути предметом адміністративного оскарження, а суди дійшли помилкових висновків про закриття провадження у відповідній частині вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2015 року справу прийнято до розгляду та призначене судове засідання на 05.03.2015 року.

У судовому засіданні 05.03.2015 року за клопотанням відповідача 2 ставилося на обговорення питання заміни первинних відповідачів 1,2 - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України на належних - Київську міську митницю Державної фіскальної служби України та Державну фіскальну службу України, у зв'язку з реорганізацією Міністерства доходів і зборів України шляхом перетворення та утворення Державної фіскальної служби України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 160. Позивач просив суд вирішити заявлене клопотання на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Виходячи з наведеного, судом здійснено заміну первинних відповідачів 1,2 - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України на належних - Київську міську митницю Державної фіскальної служби України та Державну фіскальну службу України.

Відповідач 2 просив суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Нікея-ЛТД» в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.11. 2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15 відмовити, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідач 3 у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило. Письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, керуючись ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 року Митним постом «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Мінідоходів відносно позивача прийнято рішення №100270000/2013/300184/2 про визначення митної вартості в розмірі 45 115,20 доларів США застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості на підставі відомостей автоматизованої інформаційної бази Держмитслужби.

Не погоджуючись з таким рішенням, 29.08.2013 року позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці зі скаргою на рішення про коригування митної вартості відповідача 3, в якій просив розглянути її відповідно до правил ст.56 Податкового кодексу України та скасувати рішення про коригування митної вартості, а сплачену ним фінансову гарантію - повернути.

За результатом розгляду зазначеної скарги, митним органом була надана відповідь від 20.09.2013 року №14.1/2-26/5030, якою позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду оскаржуваного рішення, оскільки позивач не додав до скарги додаткових документів.

04.10.2013 року позивач звернувся до Міндоходів України зі скаргою на рішення відповідача 3 від 01.08.2013 року № 100270000/2013/300184/2, висуваючи аналогічні попередній скарзі вимоги та додатково просили скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці від 20.09.2013 року №14.1/2-26/5030 (у формі листа).

За результатом розгляду зазначеної скарги, 07.11.2013 року Міндоходів України направило позивачу лист № 14878/6/99-99-24-02-05-15, у якому зазначило про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості, оскільки позивач не додав до скарги додаткових документів.

Відповідно до ч.1 ст.29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Вважаючи рішення Київської міжрегіональної митниці від 20.09.2013 року №14.1/2-26/5030 та Міндоходів України від 07.11.2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15 (у формі листів) незаконними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.157 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Як зазначено, колегію суддів Вищого адміністративного суду України в постанові від 18.12.2014 року по даній справі, використання таких відомостей для нарахування митних платежів не надає рішенню про коригування митної вартості статусу податкового повідомлення-рішення, оскільки у рішенні про коригування відсутній обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Крім того, такий обов'язок не випливає і з інших вимог законодавства. Зокрема, після проведення коригування декларант має право на застосування процедури надання фінансової гарантії, яка не є тотожною сплаті мита і ПДВ, крім того, імпортер не позбавлений права відмовитися від ввезення і декларування товару. Таким чином, рішення про коригування митної вартості на тягне безумовного обов'язку сплати митних платежів, тому не є податковим повідомленням-рішенням.

Отже, скарга на рішення про коригування митної вартості не могла розглядатися митним органом у порядку ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, крім іншого, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Порядок оскарження рішення митних органів визначений главою 4 Митного кодексу України.

Так, згідно ч.2, 4, 5 ст.25 Митного кодексу України, органами вищого рівня щодо митних постів є митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, а щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 26 Митного кодексу України закріплені вимоги до форми та змісту скарг, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду.

Згідно ч.1-3 зазначеної статті, вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов'язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Скарга підприємства повинна містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов'язки. Якщо інше не передбачено законом, скарги підприємств подаються і розглядаються у такому самому порядку і в ті самі строки, що й скарги громадян.

Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги.

Відповідно до ч.1, 6 ст.16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

За правилами ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається зі змісту скарги позивача від 29.08.2013 року, адресованої Київській міжрегіональній митниці Міндоходів, до неї не було додано, а ні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013, а ні будь-яких документів на обґрунтування його протиправності, що свідчить про невиконання позивачем належним чином вимог ч.6 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» та ст.26 Митного кодексу України та, відповідно, відсутності підстав для перегляду оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, про що позивача було належним чином повідомлено листом від 20.09.2013 року № 14.1/2-26/5030 в межах строків, встановлених для розгляду скарги.

Аналогічно, як вбачається зі змісту скарги позивача, адресованої Міністерству доходів і зборів України, до неї не було додано, а ні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013, а ні рішення Київській міжрегіональній митниці Міндоходів від 20.09.2013 року № 14.1/2-26/5030 (у формі листа), а ні будь-яких документів на обґрунтування їх протиправності, що свідчить про невиконання позивачем належним чином вимог ч.6 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» та ст.26 Митного кодексу України та, відповідно, відсутності підстав для перегляду оскаржуваних рішень, про що позивача було належним чином повідомлено листом від 07.11.2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15.

Таким чином, суд не вбачає порушень з боку відповідачів 1,2 права та законних інтересів позивача, оскільки вони діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені наведеними вище нормами діючого законодавства.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що за положенням ст.2, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Митного поста «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 01.08.2013 року № 100270000/2013/300184/2, яке позивач оскаржував до відповідачів 1,2, що свідчить про фактичне відновлення порушеного права позивача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді І.М. Погрібніченко

Б.В. Санін