ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2015 р. Справа № 804/420/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
при секретарі судового засіданняБурцевої Я.Е. за участю: представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача Кравченко В.В. представникам третьої особи Вологжаніної О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Квартирно-експлутаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральний штаб Збройних сил України, Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлутаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви ОСОБА_6, в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та вжити заходів передбачених цим Законом;
- зобов'язати начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_6 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та вжити заходів передбачених цим Законом, щодо приватизації квартири, яку вона займає на підставі ордера № 568 від 27.05.1987р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулася із заявою від 11.12.2014р. до відповідача, що є уповноваженим органом щодо приватизації двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій вона прописана та мешкає на підставі ордера № 568 від 27.05.1987р. Проте, 16.12.2014р. нею було отримано відповідь за № 3842, якою відмовлено в приватизації квартири на підставі того, що військове містечко включено до числа закритих та не підпадає під приватизацію житлового фонду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судове засідання та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Генеральний штаб Збройних сил України, Міністерство оборони України.
У судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача та представник Міністерства оборони України. Представник Генерального штабу Збройних сил України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, та звернули увагу суду на те, що квартира, яку має намір приватизувати позивачка знаходиться на території закритого військового містечка, а тому не підпадає під об'єкти приватизації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, смт. Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська обл. Вселення в зазначену квартиру відбулося на підставі ордеру №568 від 27.05.1987р., виданого Гвардійською КЕЧ району.
11.12.2014р. позивач звернулася до начальника КЕВ м. Дніпропетровська із заявою про передачу їй в приватну власність квартири, в якій вона прописана і мешкає з 29.07.2008р.
16.12.2014р. відповідачем була надана відповідь за №3842 в якій повідомлено про те, що питання щодо оформлення передачі квартири в приватну власність не входить до компетенції відповідача, оскільки військове містечко включено до числа закритих та не підпадає під приватизацію житлового фонду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, окрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.
Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Правовідносини регламентуються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
В абз. 2 преамбули Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч. 2 ст. 2 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.
Стаття 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Частиною 5 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 8. Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно із ч. 10 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2014р. позивач звернувся 11.12.2014р. із заявою № 3111 до КЕВ м. Дніпропетровська, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири в якій вона прописана.
Суд зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є органом приватизації у розмінні Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та згідно наказу Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р. «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України».
Лист № 3842 від 16.12.2014р., наданий позивачу не містить рішення в сенсі ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" , а саме: у ньому не зазначено ані про прийняття рішення про приватизацію квартири, ані про відмову у приватизації квартири. У листі № 3842 від 16.12.2014р. зазначено про те, що оформити передачу квартири у приватну власність відповідач не має повноважень.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за результатом звернення мешканців до органу приватизації, вказаний орган зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу квартири у власність, або прийняти рішення про відмову у передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норму Закону та обставини, що стали підставною для відмови.
Оскільки, за наслідками розгляду заяви позивача щодо приватизації квартири відповідачем, як уповноваженим органом, не було прийнято відповідного рішення, суд прийшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_6 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" .
Щодо позовної вимоги - зобов'язати начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_6 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та вжити заходів передбачених цим Законом, щодо приватизації квартири, яку вона займає на підставі ордера № 568 від 27.05.1987р., суд зазначає наступне.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ згідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивача, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.
Відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 р., термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення данної вимоги лише в частині зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_6 від 11.12.2015р. № 3111 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняти рішення відповідно до норм даного Закону.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлутаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви ОСОБА_6 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Зобов'язати Квартирно-експлутаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_6 від 11.12.2014р. №3111 в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняти рішення відповідно до норм даного Закону.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., смт. Гвардійське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 36,54 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10 березня 2014 р.
Суддя < Список > О.В. Серьогіна
Судове рішення № 43162812, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 04.03.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 804/420/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: