Постанова № 43162807, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 920/1802/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

прокурора - Омельченко О.С.

1-го відповідача - Кузченко Т.М.

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Сумської області (вх. №576 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. у справі № 920/1802/14

за позовом Прокурора м. Суми в інтересах держави

до Сумської міської ради

Фізичної особи-підприємця Беньямінов Данило Юрійович

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми"

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор м. Суми в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд суд визнати недійсним договір № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми"; визнати недійсним договір № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ФОП Беньяміновим Данилом Юрійовичем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. по справі № 920/1802/14 (суддя Левченко П.І.) в позові відмовлено.

Прокурор з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. у справі № 920/1802/14 за позовом заступника прокурора Сумської області - прокурора м. Суми до Сумської міської ради, фізичної особи-підприємця Беньямінова Д.Ю., Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми" про визнання недійсним договорів особистого строкового сервітуту, прийнявши нове рішення про задоволення вимог прокурора в повному обсязі. Визнати недійсним договір № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.11 р. між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Беньяміновим Д.Ю. Визнати недійсним договір № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.11 р. між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми".

В обґрунтування викладених вимог прокурор посилається на незаконне надання в користування спірних земельних ділянок, що, на його думку, порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель. При цьому прокурор вказує на те, що в порушення ст. 100 ЗК України, відповідачі ( ФОП Беньямінов Д.Ю. та ТОВ "Комфортстрой-Суми") не були власниками, користувачами сусідніх земельних ділянок чи об'єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки. Прокурор вважає, що встановлення відповідачами одноповерхових тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності фактично позбавляє власника можливості вільно користуватись землею, і тому це суперечить самій суті сервітуту.

Сумська міська рада 23.02.15 р. через канцелярію суду ( вх. № 2880) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що Сумська міська рада при укладанні оспорюваних договорів діяла відповідно до чинного на час укладання договорів законодавства. Просить рішення господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. у справі № 920/1802/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 розгляд справи відкладено на 11.03.2015.

10.03.2015 Сумська міська рада надала письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначила про те, що права Сумської міської ради та економічні інтереси держави спірними договорами не порушуються.

11.03. 2015 заступник прокурора надав до суду свої пояснення, в яких підтвердив свою позицію по справі.

Другий та третій відповідачі в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 2-й та 3-й відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників 2-го відповідача та 3-го відповідача за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та першого відповідача колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ТОВ "Комфортстрой-Суми" укладено договір № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач 1 (розпорядник території) та відповідач 3 (сервітуарій) погодили встановлення особистого строкового сервітуту за тимчасовою спорудою на території прибережної захисної смуги р. Псел, відповідно до проектної документації, загальною площею 225,00 кв.м. для провадження підприємницької діяльності.

Також 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ФОП Беньяміновим Д.Ю. укладено договір № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач 1 (розпорядник території) та відповідач 2 (сервітуарій) погодили встановлення особистого строкового сервітуту за тимчасовою спорудою, відповідно до проектної документації, загальною площею 84,42 кв.м. для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.5 зазначених договорів сторони встановили, що оспорювані договори не є договорами оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.2 договору визначено, що сервітуарій має право на строкове користування територією міської ради терміном на 5 років.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вищезазначені договори укладено відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони підлягають визнанню недійсними, оскільки з аналізу норм матеріального права, якими регулюються правовідносини з встановлення сервітуту, вбачається, що сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

На момент укладення оспорюваних договорів про встановлення земельного сервітуту, як вважає прокурор, відповідачі 2 та 3 - не були власниками (користувачами) земельних ділянок, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут за рахунок встановлення обмеження у користуванні іншою земельною ділянкою.

Також прокурор зазначає, що при передачі земельних ділянок площею 225,00 кв.м. та 84,42 кв.м. відповідачам 2 та 3 для розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідачу 1 необхідно було провести земельні торги відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Крім того, прокурор вказує на те, що оспорювані договори укладалися з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності", яка на думку прокурора, на момент вчинення спірних правочинів втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 548 "Про затвердження порядку проведення експертизи містобудівної документації".

Отже, такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсними укладеного 01.06.2011 року між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми" договору № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, та укладеного 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ФОП Беньяміновим Данилом Юрійовичем договору № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що укладання договорів особистого строкового сервітуту було передбачено Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" та пунктом 5.18.2 Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 року № 3350-МР "Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми", які є регуляторним актом на час укладення відповідачем 1 з відповідачами 2 та 3 оспорюваних прокурором договорів.

Зважаючи на те, що предметом спірних договорів сторони визначили особистий строковий сервітут на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, який встановлює право користування об'єктом благоустрою, а не право користування земельною ділянкою, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність факту порушення відповідачами земельного законодавства.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Предметом даного господарського спору є вимоги прокурора про визнання недійсними

договорів № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми" та договір № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ФОП Беньяміновим Данилом Юрійовичем. Як на підставу даного позову прокурор посилається на порушення вимог земельного законодавства в діяльності Сумської міської ради (відповідача 1) при прийнятті Виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення від 17.03.2011 року № 179 "Про надання дозволів на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми", відповідно до якого відповідачам 2 та 3 в порушення вимог чинного законодавства надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми терміном на п'ять років. Прокурор вважає, що зазначене суперечить суті правової природи сервітуту та є порушенням ч. 3 ст. 98, ст.ст. 99, 100 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що укладення договорів особистого строкового сервітуту було передбачено Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" та пунктом 5.18.2 Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 року № 3350-МР "Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми", які є регуляторним актом на час укладення 1-м відповідачем з 2-м та 3-и відповідачами оспорюваних прокурором договорів.

На підставі зазначених нормативно-правових актів рішенням Сумської міської ради від 12.05.2010 року № 3753-МР "Про затвердження Примірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користуванням місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми" затверджено примірний договір про встановлення особистого строкового сервітуту на користуванням місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми.

17.03.2011 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 179 "Про надання дозволів на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми", відповідно до пункту 3 якого відповідачів - ФОП Беньямінов Д.Ю. та ТОВ "Комфортстрой-Суми", згідно з додатком в термін, що не перевищує 15 днів з дати прийняття цього рішення, зобов'язано звернутися до Управління архітектури містобудування Сумської міської ради для укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми.

Зазначені вище рішення Сумської міської ради, на підставі яких укладалися оспорювані договори, прокурором не оскаржувалися з мотивів їх невідповідності чинному законодавству України та в судовому порядку не скасовувалися.

У відповідності до вимог статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно Примірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користуванням місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 3753-МР від 12.05.2010 року, призначення особистого строкового сервітуту - це надання дозволу суб'єкту підприємницької діяльності користуватися об'єктом благоустрою, стосовно якого встановлено сервітут.

Предметом такого договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно "Сервітуарію" на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватися та використовуватися для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до об'єктів благоустрою населених пунктів належать парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.

Таким чином, особистий строковий сервітут на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, встановлює право користування об'єктом благоустрою, а не право користування земельною ділянкою, як зазначає у своєму позові прокурор.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на порушення відповідачами земельного законодавства.

Так, згідно із ч.І ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Натомість, відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Згідно із ч.5 ст. 403 ЦК України, ч.З ст. 98 Земельного кодексу України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Тобто є очевидним, що оренда землі та сервітут - це різні правові інститути, які регулюють різні за своєю правовою природою правовідносини: оренда землі передбачає практично повне вибуття землі із володіння та користування орендодавця з наданням таких прав орендарю на строк оренди, в той час як сервітут не передбачає позбавлення володільця землі прав володіння, користування та розпорядження нею, а лише надає можливість набувачу сервітутних прав по мірі необхідності здійснювати обмежене користування землею для задоволення своїх потреб, виникають у зв'язку із реалізацією своїх прав щодо іншого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами пункту 1.1 спірних договорів сторони визначили, що предметом договорів є особистий строковий сервітут, встановлений виключно "Сервітуарію" на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми під розміщення та використання тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Об'єктом особистого строкового сервітуту сторони визначили територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, розташування та межі якої визначено пунктом 1.2 договорів, укладених між Сумською міською радою та ФОП Беньямінов Д.Ю. та ТОВ "Комфортстрой-Суми".

Таким чином, відносини щодо оренди та сервітуту регламентуються різними нормами права, а відтак посилання прокурора на порушення при укладені спірних договорів сервітуту норм закону, які регламентують правовідносини щодо оренди, позбавлене правового сенсу, оскільки спірні відносини не регулюються ні Земельним кодексом України, ні Законом України "Про оренду землі", зважаючи на те, що вказані договори не встановлюють земельного сервітуту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання прокурора на те, що надання в користування спірних земельних ділянок, на яких встановлено тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, позбавило Сумську міську раду права користування земельною ділянкою, оскільки спірні правочини не порушують та не позбавляють права Сумської міської ради на отримання плати за користування земельними ділянками.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку земельні ділянки під розміщення тимчасових споруд не виділялася, а оспорювані договори, укладені сторонами 01.06.2011 року на підставі Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 року "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності"

При цьому, вказана постанова діяла на час укладання спірних договорів та втратила чинність, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації", лише з 06.06.2011 року (з моменту оприлюднення і вступу в силу останньої постанови).

Таким чином, дослідивши умови договорів про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, колегія суддів зазначає, що їх умови та порядок укладення повністю відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечить їм.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Однак, прокурором не доведено, що спірні правочини укладено з порушенням приписів чинного законодавства.

З урахування викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора про визнання недійсними договорів № 038/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортстрой-Суми" та договір № 037/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01.06.2011 року між Сумською міською радою та ФОП Беньяміновим Данилом Юрійовичем.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірні договори можуть бути визнані за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача (в даному випадку держави); друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Втім прокурор ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не довів, яким чином права та/або інтереси держави порушуються спірними правочинами. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договорів недійсними, а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі прокурора і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. у справі № 920/1802/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.12.14 р. у справі № 920/1802/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.