Рішення № 43162678, 17.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 р. Справа №917/2739/14

за позовом Прокуратура Київського району міста Полтави, пров. Шкільний, 4, м.Полтава, 36000 в інтересах державі в особі:

1. Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, юридична адреса: пров.Шкільний,4, м.Полтава, 36003; фактична адреса: вул.Зигіна,1, к.420, м.Полтава, 36000.

2. Органу уповноваженого здійснювати функції держави у сфері спірних правовідносин - Полтавської обласної державної адміністрації, вул.Жовтнева,45, м.Полтава, 36014

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3.

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача 1: Кузьменко Н.В.

від позивача 2: не з"явився

від відповідача 1: не з"явився.

від відповідача 2: не з"явився

від прокуратури: Мушук Т.В.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідачів солідарно на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області заборгованість у розмірі 57941,07грн., у т.ч. 45000,00грн. - сума основного боргу та 12941,07грн. - пеня по поверненню коштів фінансової підтримки.

16.02.2015р. вхід. №2106 від прокурора Київського району надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій прокурор вказує на те, що відповідачем 1 ФОП ОСОБА_1 частково погашено суму основного боргу у розмірі 400грн., а крім того збільшується сума пені до 14495,46грн. Прокурор у заяві просив стягнути з відповідачів солідарно 44600грн. суму основного боргу та 14495,46грн. - пені.

Ухвалою від 05.03.2015р. дану заяву прийнято судом до розгліду.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 44600грн. суму основного боргу та 14495,46грн. - пені.

Відповідачі у судове засідання не з'явився. Ухвали суду, які направлялися відповідачам за адресою, зазначеною в позовній заяві повернулись до суду з відміткою поштового відділення, що свідчить про відсутність адресата за даною адресою.

Вказана в позові адреса підтверджена документально (позивачем надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Така ж адреса вказана позивачем у позові, а отже відповідач вважається повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Прокуратурою Київського району міста Полтави за результатами опрацювання звернення Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області від 10.11.2014 № 46 щодо порушення інтересів держави в зв'язку з невиконанням суб'єктами підприємницької діяльності договірних зобов"язань про поверненя наданої фінансової державної підтримки встановлено наступне.

02.12.2011 на виконання покладених державою функцій у сфері розвитку та підтримки малого і середнього підприємництва, на підставі рішення Інвестиційної ради Фонду (протокол № 5 від 22.11.2011р.), Координаційної ради з питань розвитку підприємництва Карлівської райдержадміністрації Полтавської області (протокол № 3 від 15.06.2011 р.) між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансової підтримки № 11 (Договір), згідно якого Регіональний фонд підтримки підприємництва по Полтавській області зобов'язався на умовах зворотності надати останньому фінансову підтримку у грошовій формі в розмірі 50000 грн. строком до 02.12.2013 р. для здійснення його підприємницької діяльності та реалізації проекту.

На виконання пункту 1.1 Договору Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області було перераховано Відповідачу 1 - 50000,00 грн. (платежі від 06.12.2011 року на суму 40425 грн. і 4575 грн. та від 22.12.2011 року на суму 5000 грн.), що підтверджується випискою за рахунком фонду № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрексімбанк» та копією платіжного доручення № 3 від 22.12.2011 які додаються, що свідчить про повно виконання Позивачем умов вищезазначеного договору.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 3.1.2 умов Договору Відповідач 1 зобов'язувався погашати заборгованість щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця від червня 2012 року по липень 2013 року рівними частками в розмірі 3000 грн., а від серпня 2013 року до листопада 2013 року ріпними частками в розмірі 2000 грн. з кінцевим терміном погашення 02.12.2013 року.

З метою забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов'язання з повернення фінансової підтримки згідно договору про надання фінансової підтримки № 11 від 02.12.2011 року, між Позичальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач 1). Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (Кредитор) та Поручителем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач 2) було укладено Договір поруки № 9/п від 02.12.2011 року (далі - Договір поруки).

При цьому Сторони Договору поруки узгодили наступне:

- Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань Позичальника, щодо повернення сум фінансової підтримки, а також можливих штрафних санкцій у розмірах та випадках передбачених договором про надання фінансової підтримки № 11 від 02.12.2011 року (пункт 1.1. Договору поруки);

- Поручитель відповідає по прийнятим зобов'язанням усім майном, на яке може бути звернене стягнення, (пункт 1.2. Договору поруки);

- у випадку невиконання зобов'язань Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, (пункт і .3. Договору поруки);

- Поручитель відповідає перед Кредитором у гому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, пені (пункт 3.2. Договору поруки);

- термін дії Договору - до 02.12.2013 p., але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язані). Повним виконанням зобов'язань вважається днем надходження усіх коштів на банківський рахунок Фонду (пункт 5.2. Договору поруки).

Однак за період з 15 червня 2012 року по дату подання даної позовної заяви Відповідачем 1 частково погашено боргове зобов'язання перед фондом лише на суму - 5000,00 грн., що підтверджується копіями виписок про операції по рахунку фонду № НОМЕР_2 в ПАТ <Укрексімбанк» за 21.01.2013, 22.03.2013, 14.05.2013, 11.06.2013, 11.07.2013, 12.08.2013. 16.09.2013, 12.11.2013, 11.12.2013, 11.01.2014, 13.02.2014, 11.03.2014,07 04.2014. 12.05.2014, 12.06.2014, 11.07.2013, 11.08.2014, 11.09.2014 і т.д.

Отже, свої зобов'язання щодо своєчасного повернення коштів фінансової підтримки, Відповідач 1 належним чином, згідно умов Договору, не виконав, а саме: порушив строки повернення коштів фінансової підтримки та створив неправомірно прострочену заборгованість в розмірі - 44600,00 грн.(основного боргу).

На вимоги та претензії фонду № 388 в і і 24.09.2012 року, № 339 від 24.09.2012 року, № 49/1 від 02.12.2014, та б/н віл 02.12.2014 щодо неналежного виконання фінансових зобов'язань Відповідачі 1, 2 належним чином не відреагували, відомостей про дію непереборної сили або інших форс-мажорних обставин, підтверджених відповідними органами, щодо неможливості належного виконання зобов'язань за укладеними договорами в визначений період до Фонду не надав.

Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України .

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частині 1 статті 530 ЦК України);

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 статті 1049 ЦК України);

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України - порушенням зобов'язання є: його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (пункт 6 статті 231 ГК України).

Згідно статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 5.3. Договору передбачене, що у разі прострочення обумовлених Договором чергових платежів з повернення фінансової підтримки Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій триває до повного погашення боргових зобов'язань, відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення і солідарної діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 2.5. розділу 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського сулу України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено про те, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 23 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період час), за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу ткваліеп. нього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, позивачем, з урахуванняв вищевикладеного, нараховано пеню у розмірі 14495,46грн.

Таким чином, заборгованість Відповідачів 1, 2 перед Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області по поверненню коштів фінансової підтримки складає: основного боргу - 44600,00грн., та на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пені в сумі - 14495,46грн.

Відповідно до змісту и. 2 ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.ст. 5, 36-1 Закону України «Пре прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держав н в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальні та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійсню лати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно частини 1 статті 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні" від 22 березня 2012 року № 4618-VI (далі - Закон N 4618-VI) - падання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.

Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Статтею 17 Закону N 4618-VI визначено, що: засновниками регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва можуть бути Рада міністрів автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцево! о самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, інші загальнодержавні фонди підтримки підприємництва, юридичні та фізичні особи (частина 2 статті 17);

- фонди підтримки підприємництва - неприбуткові організації, основними функціями яких є сприяння реалізації державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва шляхом залучення та ефективного використання фінансових ресурсів, фінансування цільових програм та проектів (частина 3 статті 17);

- фінансова державна підтримка здійснюється фондами відповідно до статті 16 цього Закону (частина 4 статті 17).

Відповідно частини 6 статті 17 Закону N 4618-VI - кошти Українського фонду підтримки підприємництва, інших загальнодержавних, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва спрямовуються виключно на фінансування розвитку та підтримки малого і середнього підприємництва.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики, а відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 цитованого закону і забезпечення реалізації державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів. На підставі викладеного співзасновник Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області -Полтавська обласна державна адміністрацій є органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Оскільки фінансування Полтавського регіонального фонду підтримки підприємництва здійснюється за рахунок коштів обласного та районного бюджетів, то несвоєчасне повернення перешкоджає, а іноді унеможливлює виконання заходів «Комплексної програми розвитку малого підприємництва по Полтавської області», що може привести до скорочення кількості створених додаткових робочих місць та обсягів фінансової підтримки малого підприємництва.

А тому, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаними договорами, завдає шкоди державним інтересам в частині державної підтримки малого підприємництва та ефективного розвитку підприємницької діяльності в регіоні, що обумовлює відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді, шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифіксщіїшиїї номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (індивідуаіьний ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_3) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області (Код ЄДРПОУ 25717868, 36003, пров.Шкільний, 4, м. Полтава, р/р № НОМЕР_2 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 331649) суму основного боргу у розмірі 44600,00грн., пеню у розмірі 14495,46грн.

3. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифіксщіїшиїї номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (індивідуаіьний ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_3) в доход УДКСУ у м.Полтаві, 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ - 38019510, р/р 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, коду класифікації доходів бюджету 22030001 - 1827,00грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили..

Повний текст рішення складено: 19.03.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.