Постанова № 43162158, 03.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 808/8558/13-а ПР/808/1/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55"

2. Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області

про: зобов'язання вчинити певні дії, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 11.07.1996)

від відповідача - 1 Гусарова К.В. (довіреність № 7/8-15 від 11.02.2015)

від відповідача-2 Нідзельська Т.Л. (довіреність № 1/12-25 від 20.11.2014),

Мелентьєва Л.А. (довіреність № 1/12-5 від 10.02.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" про визнання незаконними та скасування наказів щодо де преміювання № 118 від 15.07.2011 року; № 134 від 02.08.2011 року; № 62 від 02.09.2011 року; № 185 від 27.09.2011 року; № 201 від 20.10.2011 року; № 224 від 18.11.2011 року; № 81 від 06.12.2011 року; № 21 від 04.04.2012 року; № 29 від 07.05.2012 року; № 36 від 19.06.2012 року; № 39 від 03.07.2012 року; № 68 від 02.08.2012 року; № 45 від 13.08.2012 року; № 173 від 28.09.2012 року.

Також позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 86 788, 64 грн., з яких: 39 401, 62 грн. - грошова допомога при звільненні зі служби, 47 387,02 грн.,- компенсація за невикористану відпустку.

Ухвалою суду від 08.11.2013 відкрито провадження у адміністративній справі №808/8558/13-а та призначено до розгляду у попередньому засіданні 26.11.2013.

Ухвалою від 26.11.2013 до участі у справі у якості другого відповідача залучено Управління Державної пенітенціарної служби України та провадження у справі зупинено до 10.12.2013. розгляд справи відкладено на 11.12.2013. Провадження у справі зупинялось до 19.12.2013.

16.12.2013 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" на його користь грошові кошти в сумі 195 303,22 грн., з яких: 67453 грн. - грошова допомога при звільненні, 81123,47 грн. - компенсації за невикористанні доби відпустки, 38 560,75 грн. - не донарахована заробітна плата за період з 01.04.2011 по 01.04.2013, 8166грн. - заборгованість за авансовими звітами

Визнати незаконними та скасувати накази начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області в частині стосовно ОСОБА_1:

Наказ № 118 від 15.07.2011 року про притягнення до відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання терміном на 1 місяць;

Наказ № 134 від 02.08.2011 року про підсумки діяльності установ, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання терміном на 1 місяць;

Наказ № 62 від 02.09.2011 року про притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 50 % преміювання за серпень місяць 2011 року;

Наказ № 185 від 27.09.2011 року про покарання, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання терміном на 1 місяць;

Наказ № 202 від 20.10.2011 року про покарання посадових осіб, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання терміном на 1 місяць;

Наказ № 224 від 18.11.2011 року про притягнення до відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання терміном за поточний місяць;

Наказ № 68 від 02.08.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 50 % преміювання за липень 2012 року;

Наказ № 173 від 28.09.2012 року про результати проведення учбових зборів, згідно якого ОСОБА_1 було оголошено догану;

Наказом № 89 від 30.10.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання;

Наказ № 102 від 23.11.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було попереджено про неповну посадову відповідальність.

Визнати незаконними та скасувати Накази Начальника Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55 в частині стосовно ОСОБА_1:

Наказ № 81 від 06.12.2011 року про покарання, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 50 % преміювання за грудень місяць 2012 року;

Наказ № 21 від 04.04.2012 року про покарання, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 50 % преміювання терміном за березень 2012 року;

Наказ № 29 від 07.05.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 100 % преміювання за травень 2012 року;

Наказ № 36 від 19.06.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно якого ОСОБА_1 було оголошено догану;

Наказ № 39 від 03.07.2012 року про покарання, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 20 % поточного преміювання;

Наказ № 45 від 13.08.2012 року про покарання, згідно якого ОСОБА_1 було позбавлено 20 % преміювання за серпень місяць 2012 року;

Наказ № 56 від 02.11.2012 року попередження про неповну посадову відповідальність.

Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести нарахування премій згідно наказів Начальника УДПтСУ в Запорізькій області № 78 від 05.07.11 р., № 89 від 29.07.11 р., № 119 від 05.10.11 р., № 131 від 14.11.11 р., № 146 від 02.12.11 р., 170 від 27.12.11 р., № 09 від 31.01.12 р., № 52 від 13.04.12 р., № 76 від 18.06.12 р., № 90 від 19.07.12 р., № 100 від 17.08.12 р., № 112 від 18.09.12 р., № 122 від 17.10.12 р.

Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням роботи у неробочі та святкові дні понад встановлений норматив робочого часу за період з 01.04.2011 по 01.04.2013.

Ухвалою суду від 19.12.2013 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" та до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про визнання незаконними та скасування наказів та стягнення грошових коштів у сумі 195 303,22 грн. залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2015 матеріали справи прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в засіданні 05.02.2015. Розгляд справи було відкладено на 12.02.2015. За клопотанням сторін, на підставі провадження у справі було зупинено до 03.03.2015.

02.03.2015 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої, посилаючись на викладені в ході судового розгляду обставини, позивач просив суд- зобов'язати ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №55" :

- провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05.07.2011 р. - про преміювання за травень 2011 р,- 50%; № 89 від 29.07.2011р. - про преміювання за червень 2011р. - 20%; №119 від 05.10.2011 р. - преміювання за серпень.2011 р.-50%; №131 від 14.11.2011 р. - преміювання за вересень 2011 р.-30%; №146 від 02.12.2011 р. - преміювання за жовтень 2011 р.-40%; №170 від 27.12.2011 р. - преміювання за листопад 2011 р.-60%; №9 від 31.01.2012 р. - преміювання за грудень 2011 р.-80%; № 52 від 13.04.2012 р. - преміювання за березень 2012 р,- 1500 грн.; № 76 від 18.06.2012 р. - преміювання за травень 2012 р,- 50%; №90 від 19.07.2012 р. - преміювання за червень 2012р.- 80%; № 100 від 17.08.2012 р. - преміювання за липень 2012 р,- 100%; № 112 від 18.09.2012 р. - преміювання за серпень 2012 р,- 100%"; №122 від 17.10.2012 р.- преміювання за вересень 2012 р,- 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року.

- здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року.

- провести коригування довідки по додатковим видам грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року та падати до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недовиплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25.04.2013 року до теперішнього часу та

- стягнути з ДП "Підприємство СВК № 55" на користь ОСОБА_1 грошові кошти па загальну суму 197284,10 грн., у т.ч., 66597,75 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 80094,90грн. - сума компенсації за невикористанні 451 добу відпустки, 42446, 78 грн. - сума донарахування грошового забезпеченні, 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.

Уточнення прийнято судом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що по-перше, перерахунок грошового забезпечення за період з 01.04.2011 по 01.04.2013 проведено з порушенням законодавства, а саме: без нарахування надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, премії, зі зменшенням кількості відпрацьованого часу в вихідні та святкові дні.

По-друге, розрахунки проведені відповідачем - 1 згідно з п.7.1 наказу ДДУпВП № 222 від 07.10.2009 р., але необхідно провести коригування місячної норми тривалості робочого часу виходячи з 40 годинного робочого тижня.

По-третє, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, розмір підвищення до посадового окладу зменшився на 5%, що в свою чергу спричинило зменшення грошового забезпечення (без премії), однак, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року визначено, що в разі зменшення грошового забезпечення (без премії) у зв'язку з прийняттям цієї постанови на період служби на займаній посаді встановлюється доплата в розмірі зменшення грошового забезпечення і в даному випадку не має різниці, який розмір окладу був на момент прийняття постанови.

По-четверте, рішення щодо позбавлення премії, зменшення її розміру приймається начальником органу або установи та оформляється наказом". Наказів про позбавлення позивача премій за червень 2012 та вересень 2012 р.р. не видавалось, а були видані накази про преміювання, які відповідачем безпідставно не виконані.

В зв'язку з перерахунком грошового забезпечення за період з 01.04.2011 по 01.04.2013 змінився розмір грошової допомоги та компенсації за не використані дні відпустки, які проводяться на підставі п.17-18 наказу ДДУпВП № 222 від 07,10.2009 року, а також підлягають коригуванню відомості в довідці про додаткові види грошового забезпечення, яка надається до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для визначення розміру пенсії.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечили та надали письмові заперечення. Зокрема зазначали, що по-перше, на доплату за роботу у вихідні дні Позивачем незаконно здійснено розрахунок надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та поточне преміювання, що є грубим порушенням вимог, вищезазначеного наказу.

По-друге, відповідно до табелів обліку робочого часу за період з 01.04.2011 по 01.04.2013 нараховано за відпрацьований нічний час в кількості 416 годин, що відповідає розрахунку Позивача. До того ж, сума за відпрацьований нічний час виплачена ОСОБА_1 згідно видаткових касових ордерів ВКО № 110 від 28.03.2014 на суму 681,79 грн.; ВКО №176 від 16.05.2014 на суму 357,88 грн.

По-третє, грошове забезпечення ОСОБА_1 після введення в дію цієї постанови збільшилось, тому доплата згідно п.8 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", позивачу не здійснювалась, так як не передбачена вимогами нормативно-правового акту.

По-четверте, згідно Положення про преміювання осіб рядового та начальницького складу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області, затвердженого наказом ДДУ ПВП від 17.06.2012 №95, на яке в позовній заяві посилається Позивач, премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення у поточному місяці за результатами оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності за минулий місяць. Тому на засіданнях Балансової комісії колегіально встановлювався відсоток поточного преміювання за попередній період та оформлявся наказ про преміювання. А накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про позбавлення премії складалися по факту встановлення недоліків у роботі та отримання незадовільних показників в тому періоді в якому вони були виявлені.

Отже, вимоги Позивача щодо незаконності наказів про зменшення або позбавлення преміювання, на підставі дати їх складення перед наказом про його преміювання є безпідставними.

Зважаючи на викладені обставини, представники відповідача-1 та відповідача-2 просили у позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 03.03.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.08.1987 ОСОБА_1 працював у ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" та займав посаду заступника начальника установи з виробництва - директора вказаного підприємства.

21.03.2013 ОСОБА_5 звільнений з займаної посади за віком, на підставі наказу № 18/ОС-13 від 21.03.2013.

На час звільнення календарна вислуга позивача на підприємстві складає 25 років 9 місяців 10 днів.

Відповідно до розрахунку грошової допомоги при звільненні зі служби за березень 2013 року підполковника в/с ОСОБА_5, грошова допомога складає 39401,62 грн., а компенсація за невикористані доби відпустки - 47387,02 грн.

Не погоджуючись із такими нарахуваннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України":

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно ч.5 ст.23 цього ж Закону, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Отже на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ та регламентується "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" та іншими внутрішніми відомчими нормативними актами.

Як свідчать матеріали справи, та зазначив позивач в судовому засіданні, п.1 позовних вимог стосується перерахунку грошового забезпечення останнього за роботу в вихідні та святкові дні за період з 01.04.2011 по 01.04.2013.

Разом з тим, у відповідності до табелів обліку робочого часу встановлено, що ОСОБА_1 відпрацьовано у вихідні дні 959 годин та 32 години у святкові дні, замість 910 годин, розрахованих позивачем.

За приписами пп. 1.9.2. "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009р. N 222 (надалі - наказ ДДУ ПВП №222):

"служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням."

Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 самостійно було здійснено донарахування грошового забезпечення за роботу у святкові дні в сумі 532,18 гривень та включено у суму заборгованості перед позивачем.

Приписами пп.5.1; 6.1 наказу ДДУ ПВП №222 визначено, що

"5.1 Рядовому і начальницькому складу (крім курсантів навчальних закладів, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років до посадових окладів та окладів за спеціальними званнями у розмірах, що визначаються чинним законодавством, з дня виникнення права на ї отримання.

6.1. Особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи виплачуються надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (далі - надбавки за особливо важливі завдання) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляюєть, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років".

Пунктом п.13 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу, зазначено, що розрахунок щомісячної премії особам рядового та начальницького складу проводити виключно із сум розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем на доплату за роботу у вихідні дні невірно здійснено розрахунок надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та поточне преміювання, що не передбачено вимогами вищезазначеного наказу.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про здійснення перерахунку його грошового забезпечення за роботу в нічний час за період з 01.04.2011 по 01.04.2013.

З приводу даної вимоги суд вважає за необхідне зауважити на наступному:

Згідно розрахунку відповідача, нарахування становить 1069,29 грн., яка виплачена ОСОБА_1 згідно видаткових касових ордерів ВКО № 110 від 28.03.2014 на суму 681,79 грн., ВКО №176 від 16.05.2014 на суму 357,88 грн.

Тобто, станом на 25.02.2015 підприємством нараховано було всього 1067,42 грн., утримано єдиний соціальний внесок: 27,75 грн., виплачено 1039,67 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити донарахування щомісячної доплати, що передбачена п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, в разі зменшення розміру грошового забезпечення.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність вказаної вимоги, з огляду на таке.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України постановив установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як передбачено абз.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" внесено зміни до виплати грошового забезпечення.

Так, п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Наказом ДДУ ПВП від 12.01.2008 року №5 "Про заходи щодо виконання постанови КМУ від 7.11.2007 р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" затверджено та введено в дію з 1 січня 2008 року умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України згідно з додатками 1-16 до наказу.

Згідно п.3.4. цього наказу та п.7 постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатком 28 до постанови, їх виплата проводиться в обсязі до 50% установленого згідно із зазначеним додатком розміру.

Як встановлено судом, позивачем не вірно трактується п. 3.4 цього наказу та п.8 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", у разі зменшення, у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії) встановленим до набрання чинності цією постановою і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами

Таким чином, грошове забезпечення ОСОБА_1 після введення в дію постанови збільшилось, тому доплата згідно п.8 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", позивачу не здійснювалась, оскільки не була передбачена вимогами нормативно-правового акту.

Вимоги позивача щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням наказів про преміювання, суд також вважає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні, зважаючи на наступне:

У відповідності до вимог "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України", затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009р. N222, премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць. Розмір премій встановлюється на підставі поданих рапортів начальників структурних підрозділів щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу і затверджується начальником органу або установи (начальникам органів і установ - вищими начальниками) (пункт 8.3 Інструкції)

Згідно п 8.4., начальник органу або установи, начальник структурного підрозділу мають право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або частково за:

порушення службової дисципліни;

невихід на службу без поважних причин;

порушення статутних правил несення служби у варті, добовому наряді, під час патрулювання та чергування;

незадовільні показники службової діяльності;

використання бюджетних коштів не за призначенням, приписки обсягів виробництва продукції та її реалізації, інші викривлення статистичної звітності;

порушення та упущення, що призвели до пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю осіб рядового і начальницького складу чи населенню.

Пунктом 8. Інструкції визначені випадки, коли премія не виплачується особам рядового і начальницького складу.

Так, премія не виплачується особам рядового і начальницького складу, які:

перебувають у розпорядженні органу або установи, у відпустках у зв'язку з навчанням;

перебувають під судом і слідством у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності;

звільняються зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (з місяця, в якому підписаний наказ про звільнення);

мають дисциплінарні стягнення (з урахуванням пункту 8.6 цієї Інструкції).

Преміювання осіб рядового і начальницького складу, у відповідності до приписів п.8.6 Інструкції, не здійснюється за той розрахунковий період, у якому допущено або виявлено порушення чи проступок. Рішення щодо позбавлення премії, зменшення її розміру приймається начальником органу або установи та оформлюється наказом.

З приводу тверджень позивача щодо дати видання наказів, а саме, що накази про преміювання видавалися пізніше ніж накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про позбавлення премії, суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Згідно Положення про преміювання осіб рядового та начальницького складу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області, затвердженого наказом ДДУ ПВП від 17.06.2012 №95, на яке в позовній заяві посилається Позивач, премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення у поточному місяці за результатами оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності за минулий місяць. Тому на засіданнях Балансової комісії колегіально встановлювався відсоток поточного преміювання за попередній період та оформлявся наказ про преміювання. А накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про позбавлення премії складалися по факту встановлення недоліків у роботі та отримання незадовільних показників в тому періоді в якому вони були виявлені.

Отже, посилання позивача на незаконність наказів про зменшення або позбавлення преміювання, на підставі дати їх складення перед наказом про його преміювання є безпідставними.

У відповідності до вимог п.8.1. "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України", затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009р. N222:

"Начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами".

Виплата премії персоналу ДКВС України застосовується як заохочення та стимулювання для досягнення високих результатів роботи. Тобто преміювання працівників є правом а не обов'язком керівника.

Згідно ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади;пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Виходячи із вищевикладеного, депреміювання осіб рядового і начальницького складу ДКВС України не є дисциплінарним стягненням.

Тому за цих обставин, ознайомлення особи з наказом про встановлення та позбавлення премії - не передбачене чинним законодавством. Накази про депріміювання в книзі обліку дисциплінарних стягнень не реєструються.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно трактується ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України "Виконання та зняття дисциплінарних стягнень": "Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення... Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується".

У відповідності до вимог ст.16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", для притягнення працівника до відповідальності, передбачено термін - до двох місяців, а саме: один місяць для проведення службового розслідування за фактом виявленого порушення та один місяць для видання наказу про покарання, який обчислюється з дня закінчення проведення службового розслідування.

Ст.16. Строки накладання дисциплінарних стягнень:

"Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці".

Стаття 21. Строки оскарження дисциплінарних стягнень

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Посилання позивача на безпідставне непроведення нарахування преміювання, згідно наказів начальника УДДУ ПВП у Запорізькій області, суд оцінює критично, оскільки, згідно таблиці "Довідка про нарахування поточного преміювання", ОСОБА_1 встановлено поточну премію за травень 2011 року в розмірі 50%, згідно наказу УДДУ ПВП у Запорізькій області від 05.07.2011 року №78, але згідно наказу УДДУ ПВП у Запорізькій області від 15.07.2011 року №118 за порушення законодавства в частині ведення договірної роботи за 5 місяців 2011 року його було позбавлено 100% премії.

Отже, твердження позивача, щодо порушення строків видання наказу про депреміювання безпідставні, так як, депреміювання проводилося у тому періоді, в якому було встановлено порушення з боку Позивача, відповідно до вимог п.8.6. наказу ДДУ ПВП №222. За аналогічним порядком здійснювалося позбавлення преміювання ОСОБА_1 і за іншими наказами.

Згідно ст.19 Конституції України, "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством".

У відповідності до статті 2 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", одним із основних принципів діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є єдиноначальність.

Статтею 21 Закону визначено, що "персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов'язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень".

Згідно з Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України , (дія якого поширюється, у відповідності до вимог ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на персонал ДКВС України), "службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: дотриманням законності і статутного порядку".

Як визначено у статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, обов'язками осіб рядового і начальницького складу є дотримання законодавства, неухильне виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

У відповідності до статті 4 Дисциплінарного статуту ОВС, "наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його".

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із вищезазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№55)" та управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про визнання незаконною дії пов'язаної із невиконанням наказів начальника управління ДПтС України в Запорізькій області про преміювання та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку і грошової допомоги при звільненні, є безпідставними і за цих обставин не підлягають задоволенню.

Судовій збір, сплачений позивачем, до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.03.2015.

Суддя О.М. Нечипуренко