Ухвала суду № 43162107, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10003/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити необхідних дій для призначення та виплати пенсії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в 1999 році виїхала з України на постійне проживання в Ізраїль. На момент виїзду з України призначеної пенсії не мала.

19.01.2014 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просила призначити їй пенсію і виплачувати її через будь-яке територіальне відділення фонду.

Листом від 07.02.2014 року №1017/к-11 позивача повідомлено про те, що питанням призначення пенсії займається відповідний територіальний підрозділ, до якого слід звернутися заявнику. Також було зазначено, що виплата пенсії здійснюється в рамках території України. Разом з тим, питання призначення пенсій громадянам України, які постійно проживають у Державі Ізраїль буде вирішуватися у разі прийняття Верховною Радою України проекту закону про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вищевказаною відповіддю, позивач звернулась до суду.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пункт 2 частини першої статті 49 «Припинення та поновлення виплати пенсії» Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Друге речення статті 51 «Виплата пенсії у разі виїзду за кордон» Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Вказані положення Закону, визнані неконституційними, стосуються виключно питання припинення виплати раніше призначеної на території України пенсії, і жодним чином не регулюють питання призначення пенсії особам, які проживають за межами України та є пенсіонерами за віком.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що рішення не містить будь-яких висновків щодо питань призначення пенсії.

В зв'язку з цим, прийняття рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 року, на яке посилається ОСОБА_2 не стосуються останньої, адже пенсія згідно законодавства України їй взагалі не призначалася в Україні, і не виплачувалася.

Згідно ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Крім того, імперативними приписами ст.92 зазначеного Закону передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Дані положення неконституційними не визнавались, та чинні на час розгляду даної апеляційної скарги.

Враховуючи все вищевикладене, та норми ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо необгрунтованості позовних вимог, та відсутності підстав для їх задоволення.

Судова колегія критично ставиться до доводів апелянта щодо втрати чинності вищевказаних положень, оскільки вони не відповідають дійсності, а тому не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України, надав до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 09.09.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.