Постанова № 43162051, 28.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2015 року 17:30 № 826/20797/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Коломойця Є.А.,

відповідача - Кузьменко В.М.,

представника третьої особи - Гостила А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» до головного державного ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість Управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві Кузьменко Валентини Миколаївни, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» (далі - позивач, ПП «ТК «Хорол-Інвест ЛТД») до головного державного ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість Управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві Кузьменко Валентини Миколаївни (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у внесенні завідомо неправдивої інформації до офіційного документу у формі акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування від 19.12.2014 року №8739/26-53-15-02/36603007.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем всупереч встановленому порядку протиправно внесено неправдиву інформацію до акту перевірки щодо ніби-то завищення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 28.01.2015 року, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - третя особа, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Представник третьої особи проти позову заперечував, зазначивши, що ревізором-інспектором фактично реалізовано його компетенцію щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності та оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що не порушують права позивача, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП «ТК «Хорол-Інвест ЛТД» зареєстроване 12.11.2009 року за № 10671020000014729, код ЄДРПОУ - 36603007 та взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як встановлено судом, позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію за жовтень 2014 року від 18.11.2014 року № 9067053819, в якій заповнено додаток 2 та вказано в якості періоду виникнення податкового кредиту у сумі 165 700 грн. - жовтень 2014 року.

Вказана декларація подана засобами телекомунікаційного зв'язку та прийнята податковим органом.

В свою чергу, відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України в порядку ст.76 розділу ІІ цього Кодексу, головним державним ревізором-інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість Управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві Кузьменко В.М. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 165 700 грн., за результатами якої складено акт від 19.12.2014 року №8739/26-53-15-02/36603007.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 200.1, п.200.1, п.200.4, абз. «б» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року у розмірі 165 700 грн.

Позивач, вважаючи недостовірною інформацію, що міститься у висновках акту, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права органів державної податкової служби. Зокрема, згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Податковим кодексом України встановлені види перевірок, які мають право проводити контролюючі органи. Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими Законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В контексті наведеного п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, і згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У відповідності до п. 86.2 ст.86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається, або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів, платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Зміст наведених правових норм вказує, що камеральна перевірка даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, проводиться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; при цьому камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність.

При цьому, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.2 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як встановлено вище, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації за жовтень 2014 року.

Аналізом результатів опрацювання податкової декларації за вказаний звітний (податковий) період, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ включно згідно із додатком 2 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року встановлено, що позивачем вказано суму бюджетного відшкодування у розмірі 165 700 грн.

Відповідно до додатку 2 декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, у якому виникла сума зазначений місяць жовтень 2014 року, тобто період в який заявлено суму бюджетного відшкодування.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», до додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість переноситься залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації за жовтень 2014 року р.19 складає 265 150 грн.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, ПП «ТК «Хорол-Інвест ЛТД» 08.12.2014 року подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року із заявленою сумою бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку, в якій в додатку 2 зазначено період виникнення суми бюджетного відшкодування та вказана сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19) за жовтень 2014 року.

Таким чином, з наведеного вбачається, що показники поданої декларації за жовтень 2014 року співпадають із показниками, зазначеними у податковій декларації за листопад 2014 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із п.200.1 вказаної статті передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «б» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

З урахуванням викладених положень, вбачається, що позивачем в порушення положень п.200.1, п.200.3, п.200.4, абз. «б» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року на суму 165 700 грн.

Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення відповідачем п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку податковим органом не встановлено розбіжностей задекларованих позивачем показників із даними контрагентів, а встановлено невірне вирахування та зазначення показників у звітності, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, суд зазначає, статтею 50 Податкового кодексу України надано право платнику податків на внесення змін до податкової звітності.

Зокрема, пунктом 50.1 вказаної статті передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подавався такий уточнюючий розрахунок до податкової декларації та відповідно не надано до суду належних доказів такого підтвердження.

Водночас, суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що акт перевірки та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, а дії податкового органу по проведенню та складанню акта є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та не порушують жодних прав платника.

Обов'язковою ознакою рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета публічно-правового спору, є прямий (безпосередній) вплив таких рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, інтересів чи покладення на неї обов'язків.

В свою чергу, висновки акту перевірки не породжують для платника податків прав чи обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника. Порушення прав позивача в даному випадку може виникнути лише з прийняттям відповідачем відповідного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи викладені норми та обставини щодо проведеного аналізу даних податкової звітності позивача, як наслідок встановлення завищення показників сум бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року, суд приходить до висновку, що головний державний ревізор-інспектор фактично діяв у межах наданих йому чинним законодавством повноважень на проведення камеральної перевірки та оформлення результатів такої перевірки та жодним чином не порушив прав та законних інтересів позивача.

Крім того слід відмітити, що позивач міг скористатися своїм правом на подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку з метою виправлення помилок. Однак, таким правом він не скористався.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві твердження позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність вчинення ним дій при здійсненні камеральної перевірки, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.02.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко