Постанова № 43162014, 13.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року Житомир справа № 806/223/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Степанова П.В.,

представників позивача Кобилинського П.І., Колосовського Ю.О.,

представників відповідача Зеленової Л.В., Кончаківської Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 р. №0000021500, №0000031500.,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції від 05.01.2015 р. №№ 0000021500 та 0000031500.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого було видано спірні податкові повідомлення-рішення, а саме про завищення товариством за його господарськими операціями з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень - вересень 2014 р. в розмірі 98863 грн. та заниження суми грошового зобов'язання зі сплати цього податку на суму 844202,50 є помилковими та не підтверджуються жодними з доказів.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та просили в його задоволенні відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Правові підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування визначені в Податковому кодексі України від 02.12.2010 року № 2755 VI (далі - ПК України, Кодекс).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (норми Кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, п. 200.4 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", як платник податків, перебуває на обліку в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності визначення товариством суми від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість за липень - жовтень 2014 р. та бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів за серпень - вересень 2014 р.

В ході вказаної перевірки податковим органом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" було допущено порушення вимог:

- п. 198.3 ст. 198 ПК України внаслідок чого товариством в липня 2014 р. було завищено суму податкового кредиту на 505841 грн., що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70584 грн. та заниження зобов'язання з цього податку на суму 435257 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України внаслідок чого товариством в серпні 2014 р. платником було завищено суму податкового кредиту на 368855 грн., що призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 128750 грн. та заниження зобов'язання з цього податку за цей період на 240105 грн.;

- п.п. 200.1 та 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок чого платником було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в серпні 2014 р. на 70584 грн. та у вересні 2014 р. - на 28279 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 09.12.2014 р. №612/15-4/01056244 (т.1 а.с.16-29), на підставі висновків якого 05.01.2015 р. Овруцькою об'єднаною державною податковою інспекцією були видані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000021500, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 р. та вересень 2014 р. на загальну суму 98863 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 24715,75 грн.;

- № 0000031500, яким збільшено платнику суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 675362 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 168840,50 грн. (т.1 а.с. 12-15).

В ході розгляду справи встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, відображених в акті перевірки, послугувало те, що, як вважають перевіряючі, господарські операції з придбання позивачем у ПАТ "Запорізький завод феросплавів" партій феросилікомарганцю та реалізації його на експорт здійснювались платником лише з метою отримання податкової вигоди. На їх думку, ці операції не мали під собою розумних економічних підстав, оскільки не були спрямовані на одержання прибутку, а придбання партій феросилікомарганцю здійснювалось платником за ціною, вищою від ціни реалізації цього товару на експорт.

З огляду на це відповідач вважає, що правочини, що були укладені позивачем з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" є нікчемними, а складені сторонами на їх виконання первинні документи не можуть слугувати в якості документів, що підтверджують факти отримання позивачем таких товарів (стор. 8-9 та 15-16 акту перевірки, т.1 а.с. 23).

З зазначених вище підстав працівники відповідача прийшли до висновку, що позивачем за такими господарськими операціями було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість:

- в липні 2014 р. на суму 505841 грн., що призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на 70584 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з цього податку на 435257 грн. (стор. 10 акту перевірки, т.1 а.с.20);

- в серпні 2014 р. на суму 368855 грн., що призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на 128750 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з цього податку на 240105 грн. (стор .16-17 акту перевірки, т.1 а.с. 23-24).

За висновком акту перевірки зазначені порушення, в свою чергу, призвели також і до завищення суми бюджетного відшкодування з цього податку за вересень 2014 р. на 28279 грн. (стор. 21 акту перевірки, т.1 а.с.26).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових рішень, а також висновків, відображених в матеріалах перевірки, на їх відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

У липні 2014 р. на підставі контракту № 11-14.119 від 25.06.2014 року з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" позивач придбав партію феросилікомарганцю в кількості 268,62 тони на суму 3337361,60 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 667472,32 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції № 7438 від 10.07.2014 р. (т. 1 а.с. 57-61).

На підставі договору доручення на митне оформлення № 11-12.1 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу наступні послуги: з оформлення митної декларації товару на суму 437,5 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 87,50 грн., з оформлення сертифікатів походження на суму 165 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 33 грн. та з оформлення сертифікату походження на суму 465,75 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 93,15 грн. (т.1 а.с. 71-83).

Окрім цього, на підставі договору доручення № 4-П-2012/20 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з оформлення документів (актів приймання-передачі, перевізних документів та ін.), контролю за обсягами та номенклатурою товарів, оформлення оперативних листів на суму 847,42 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 169,48 грн. (т.1 а.с. 90-97).

На підставі договору комісії № 5-П-2012/К-19 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації охорони та супроводу вантажів на суму 12827,17 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 2565,43 грн. (т.1 а.с. 100-107).

Додатково, на підставі договору комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 6-П-2012/К-18 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації транспортування вантажу залізницею на суму 40136,98 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 2087,03 грн. (т.1 а.с. 110-117).

Надання послуг за наведеними договорами підтверджується оформленими належним чином актами та звітами ПАТ "Запорізький завод феросплавів", копії яких долучено до матеріалів справи. Вартість придбаного товару та послуг були в повному розмірі сплачені позивачем (т.1 а.с. 62-64, 70, 84-89, 98-99,108-109, 118-121).

Оцінивши перелічені вище первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд приходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, спричиняють втрату такими первинними документами юридичної сили і доказовості. Операції, що зафіксовані в зазначених первинних документах, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На підставі приписів п. 201.4 ст. 201 ПК України в момент виникнення податкових зобов'язань ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виписало та передало позивачу податкові накладні № 260 від 27.06.2014 р., № 88 від 10.07.2014 р., № 249 від 30.07.2014 р., № 360 від 31.07.2014 р., № 359 від 31.07.2014 р., № 361 від 31.07.2014 р., № 379 від 31.07.2014 р., № 362 від 31.07.2014 р., № 363 від 31.07.2014 р. на загальну суму податку в розмірі 672507,91 грн. (т. 1 а.с.130-138).

Суми податку на додану вартість в розмірі 166666,65 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних були обгрунтовано включені позивачем до складу податкового кредиту в червні 2014 р., а суми податку в розмірі 505841,26 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних були законно включена позивачем до складу податкового кредиту в липні 2014 р.

Вартість придбаних феросплавів та послуг в розмірі 3392240,82 грн. була цілком законно включена позивачем до складу витрат в податковому обліку.

На підставі зовнішньоекономічного контракту № 152/2014 від 02.07.2014 р. позивач реалізував зазначену вище партію феросплавів ТОВ "Меттранс" (Російська Федерація) в кількості 268,62 тон на загальну суму 291 459,18 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 3397869,01 грн., що підтверджується митною декларацією № 112030000/2014/011928 від 10.07.2014 р. (т. 1 а.с. 139-144). Вартість проданого товару була в повному розмірі сплачена ТОВ "Меттранс" в розмірі 3397869,01 грн. та була включена позивачем до складу доходу в податковому обліку.

В цілому в результаті здійснення цих операцій позивачем за контрактом №11-14.119 було одержано 344,9 тис.грн. прибутку, що підтверджується поданим ним до суду розрахунком (т. 2 а.с. 48). Відомості, що були зазначені позивачем в цьому розрахунку відповідач не заперечив, будь-яких доказів, що спростовують його не надав.

У серпні 2014 р. на підставі контракту № 11-14.141 від 04.08.2014 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" поставило позивачу феросилікомарганець в кількості 138,96 тон на суму 1833048 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 366609,60 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції № 7477 від 07.08.2014 р. (т. 1 а.с. 65-69).

На підставі договору доручення на митне оформлення № 11-12.1 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу наступні послуги: з оформлення митної декларації товару на суму 437,5 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 87,5 грн., з оформлення сертифікатів походження на суму 165 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 33 грн. та з оформлення сертифікату походження на суму 465,75 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 93,15 грн.

Крім того, на підставі договору доручення № 4-П-2012/20 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з оформлення документів (актів приймання-передачі, перевізних документів та ін.), контролю за обсягами та номенклатурою товарів, оформлення оперативних листів на суму 855,02 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 171,01 грн.

Додатково, на підставі договору комісії № 5-П-2012/К-19 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації охорони та супроводу вантажів на суму 3 444,99 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 689 грн.

Окрім цього, на підставі договору комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 6-П-2012/К-18 від 01.02.2012 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації транспортування вантажу залізницею на суму 22771,36 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 1 171,93 грн.

Надання послуг за наведеними договорами підтверджується оформленими належним чином актами та звітами ПАТ "Запорізький завод феросплавів", копії яких на клопотання позивача долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 81-83, 97,107,117). Вартість придбаної партії товару були в повному розмірі сплачені позивачем.

Оцінивши перелічені вище первинні та інші документи, суд зазначає, що кожен з них містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, спричиняють втрату такими первинними документами юридичної сили і доказовості. Операції, що зафіксовані в зазначених первинних документах, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На підставі п. 201.4 ст. 201 ПК України в момент виникнення податкових зобов'язань ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виписало та передало позивачу податкові накладні № 36 від 07.08.2014 р., № 259 від 31.08.2014 р., № 232 від 29.08.2014 р., № 260 від 31.08.2014 р., № 344 від 31.08.2014 р., № 345 від 31.08.2014 р., № 343 від 31.08.2014 р., № 339 від 31.08.2014 р. на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 368855,18 грн. (т. 1 а.с.122-129).

Зазначена сума податку в розмірі 368855,18 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних була обгрунтовано включена позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2014 р., а вартість придбаних феросплавів та послуг в розмірі 1861187,62 грн. була включена до складу витрат платника в податковому обліку.

На підставі зовнішньоекономічного контракту № 172/2014 від 04.08.2014 р. позивач реалізував вищезазначену партію феросплавів ТОВ "Меттранс" (Російська Федерація) в кількості 138,96 тон на загальну суму 151008,24 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 1865688,53 грн., що підтверджується митною декларацією № 112030000/2014/013823 від 07.08.2014 р. (т. 1 а.с.146-152). Вартість товару була в повному розмірі сплачена ТОВ "Меттранс" в розмірі 1865688,53 грн. та була включена до складу доходу платника в податковому обліку.

Як і в першому випадку, в цілому в результаті здійснення операцій за контрактом №11-14.141 позивачем було одержано 94,2 тис. грн. прибутку, що підтверджується поданим ним до суду розрахунком (т. 2 а.с. 49). Відомості, що були зазначені позивачем в цьому розрахунку відповідач не заперечив, будь-яких доказів, що спростовують таке також не надав.

Обставини здійснення позивачем наведених господарських операцій та норми ПК України спростовують твердження акту перевірки про те, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт були здійснені за ціною нижчою від ціни придбання, а також спростовують висновок перевіряючих про те, що такі операції не є економічно виправданими і пов'язані з отриманням податкової вигоди.

На думку суду, прибутковий чи збитковий характер господарських операцій для цілей оподаткування має розглядатись виключно виходячи з вимог Податкового кодексу України, який встановлює порядок розрахунку прибутку для цілей оподаткування, а не з законодавчо не підтверджених припущень податкового органу стосовно розрахунку економічної вигоди.

Суми податку на додану вартість не враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток. Необхідність виключення цього податку зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме ст.ст. 138 та 139 ПК України. Так, відповідно до пп. 139.1.6 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розд. IV цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування розрахунок прибутку здійснюється без врахування суми податку на додану вартість, нарахованої на ціну товару, що вказує на те, що операції з придбання та експорту феросплавів мали для позивача прибутковий характер. Прибутковість операцій додатково підтверджує їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо порушення Приватним акціонерним товариством "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" вимог п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1 та 200.4 ст. 200 ПК України є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Висновки, що викладені в акті перевірки, побудовані на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення № 2206 від 15.01.2015 року при поданні позовної заяви до суду позивачем сплаченого 487,20 грн. судового збору, які підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України (т. 1 а.с. 3)

Керуючись статтями 86,94, 158 - 162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.01.2015 р. №0000021500 та №0000031500.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" з Державного бюджету України 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2015 р.