Рішення № 43161412, 13.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2015 р.Справа № 916/4389/14

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Гут С.Ф. та Рога Н.В., розглянувши справу за позовом Житлового управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) (м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 9, код ЄДРПОУ 22484458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а) в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133)

про розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 01.11.2000 № 5/1

Представники:

Від позивача - Бородкін С.В. (довіреність від 09.01.2015 № 57);

Беседків О.Г. (довіреність 10.03.2015);

Від відповідача - Заржицька В.О. (довіреність від 30.10.2014 № 03/11).

Суть спору:

Житлове управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" (далі - Відповідач) в особі філії „Інфоксводоканал" про розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 01.11.2000 № 5/1.

Ухвалою суду від 04.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.2014.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 21.11.2014 до 10.12.2014, з 10.12.2014 до 22.12.2014, з 22.12.2014 до 16.01.2015.

Ухвалою від 22.12.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів до 19.01.2015.

Ухвалою від 16.01.2015 справу призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою від 19.01.2015 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого суді Шаратова Ю.А., суддів Гута С.Ф. і Рога Н.В., та призначено її розгляд на 06.02.2015.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 06.02.2015 до 12.02.2015, з 12.02.2015 до 02.03.2015, з 02.03.2015 до 13.03.2015.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 1, частину п'яту статті 19, частину шосту статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, статтю 18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-III, статтю 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, статті 91, 652, 905 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що на думку Позивача, зміст Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 01.11.2000 № 5/1 суперечить прийнятому після його укладення законодавству, оскільки він не може бути належною стороною цього правочину, оскільки не є споживачем або виконавцем житлово-господарських послуг із централізованого водопостачання і водовідведення, та не має відповідної ліцензії.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-III послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення. А відтак, на думку Відповідача, Позивач, в управлінні якого перебуває житловий фонд, є належною стороною у Договорі на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 01.11.2000 № 5/1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

01.11.2000 між КП «Одесводоканал» та Позивачем укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) № 5/1 (далі - Договір від 01.11.2000) (а.с. 11-14).

04.10.2004 між ТОВ „Інфокс" та Позивачем укладено Додаткову угоду до Договору від 01.11.2000, якою викладено у новій редакції преамбулу договору, та змінено його сторону КП «Одесводоканал» на Відповідача (а.с. 15).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 Договору від 01.11.2000 водоканал (Відповідач) надає послуги з подачі питної води на об'єкти Позивача відповідно до наданої дислокації, а також прийому стічних вод (скидів). Позивач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує внутрішньо будинкові водопровідні і каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них в належному стані. Сторони зобов'язались керуватися чинними Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, чинними ГОСТ, іншими нормативними актами, які прийняті в установленому порядку.

Згідно із пунктом 5.3 Договору від 01.11.2000 він укладений строком на один рік та діє з 01.11.2000 до 01.11.2001. Договір вважається продовженим на новий строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Судом встановлено, що Позивач листами від 17.07.2014 № 176 та від 30.09.2014 № 265 звернувся до Відповідача із проханням розірвати Договір від 01.11.2000 (а.с. 22, 24). Тобто, фактично Позивач звернувся до Відповідача не з повідомленням про припинення дії договору, як це передбачено пунктом 5.3 Договору від 01.11.2000, а з пропозицією про його розірвання. Листами від 18.08.2014 № 2648-1/7св та від 16.10.2014 № 4575-04/4745 Відповідач відмовив Позивачу у розірванні Договору від 01.11.2000 (а.с.25, 26-27). Отже, сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору, і він продовжив свою дію на новий річний строк, тобто до 01.11.2015.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України, на яку в обґрунтування своїх вимог послався Позивач, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за ним або наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, Позивачем в порушення вказаних норм, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вказаних підстав для розірвання договору, зокрема, невиконання чи неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором від 01.11.2000, або одночасної наявності усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, щодо обставин, які істотно змінились.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані і не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) від 01.11.2000 № 5/1.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на Позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18 березня 2015 р.

Керуючись статями 525, 526, 629, частинами першою, другою статті 651, частинами першою, другою статті 652, статтею 907 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 32, 33, 34, 36, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя С.Ф. Гут

Суддя Н.В. Рога