Рішення № 43161306, 12.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2015 р.Справа № 916/5236/14

За позовом: Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Одеського регіонального відділення

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Іожицький В.О., (за довіреністю)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, Профспілкова організація працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в якій просить суд:

- визнати поважними причини пропуску та поновити строк на звернення з заявою про визнання кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та зобов'язати уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" визнати грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 42 578,22 грн.

- зобов'язати публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" включити грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 грудня 2014 року позовну заяву (вх.№5398/14 від 26.12.2014р.) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/5236/14, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№4095/15 від 12.02.2015р.) судом було задоволено.

Письмове клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-1058/15 від 26.02.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 13.03.2015р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду заперечення на позов (вх.№756/15 від 15.01.15р.) та (вх.№6460/15 від 11.03.2015р.) відповідно до яких заявлені позовні вимоги не визнає.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

27 вересня 2012р. між Профспілковою організацією працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Клієнт) та публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (Банк) було укладено договір про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування №479-юр, згідно умов п.1.1. якого Банк відкриває Клієнту рахунки (надалі - рахунки або рахунок) та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку та умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору операції за рахунком здійснюються Клієнтом з використанням платіжних інструментів, що передбачені чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та внутрішнім документами Банку.

У відповідності до п.9.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Постановою Правління Національного банку України про віднесення публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних №107 від 20.02.2014р. публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, департамент нагляду Генерального департаменту банківського нагляду не пізніше дня, наступного за днем прийняття цієї постанови, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про прийняття Національним банком рішення про віднесення акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможності.

Постановою Правління Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" №339 від 10.06.2014р. прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

11 червня 2014р. виконавча дирекція фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №45 про початок ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію, про що було розміщено оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" випуск №106 (5235) від 14.06.2014р.

10 вересня 2014р. позивач звернувся до уповноваженої особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з листом №10-04, відповідно до якого просив роз'яснити яким чином Профспілкова організація працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має можливість отримати грошові кошти в сумі 42 578,22 грн.

10 листопада 2014р. позивач звернувся до уповноваженої особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з листом 10-10, відповідно до якого просив визнати Профспілкову організацію працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кредитором публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на загальну суму 42 578,22 грн. та задовольнити його вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості.

Листом від 17.11.2014р. відповідач повідомив позивача листом (вих.№11071/010-01), про те, що заява публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" була отримана після закінчення строку, встановленого ч.5 ст.45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, вимоги які були заявлені після встановленого строку вважаються погашеними.

Безпідставна відмова відповідача від просив визнання Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кредитором публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на загальну суму 42 578,22 грн. та задовольнити його вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Приписами ст.320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків регулюються спеціальним законом - Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст.87 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В силу ст.91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до ст.14 Господарського кодексу України ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належить, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм, свідчить про те, що банки мають право здійснювати банківську діяльність лише за наявності банківської ліцензії. Відкликання банківської ліцензії унеможливлює надання банком банківських послуг.

Крім того, відповідно до п.15 Постанови Правління Національного банку України від 15.08.2001 №343 "Про затвердження Правил реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України" у разі відкликання банківської ліцензії ліквідатор протягом десяти робочих днів зобов'язаний ужити заходів щодо перерахування коштів банку з його кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок ліквідатора, закрити прямі кореспондентські рахунки, заблокувати всі засоби зв'язку з банками-кореспондентами з метою запобігання незаконному відпливу коштів у національній та іноземній валюті та повернути територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку оригінали реєстраційних номерів, виданих Національним банком за встановленою формою.

Банк, що ліквідовується, разом з оригіналами реєстраційних номерів подає територіальному управлінню Національного банку інформацію про закриття кореспондентських рахунків, копії повідомлень ліквідатора про відкликання банківської ліцензії та закриття рахунків.

Згідно ст.89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії.

Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявляти ліквідатору про свої вимоги до банку.

В силу ст.93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження.

Статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що одержані в результаті ліквідаційної процедури кошти спрямовуються на задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів банку, яке здійснюється у черговості, встановленій названою статтею.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України "Про банки і банківську діяльність" особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Враховуючи вище зазначене, відповідно до вимог ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора наступають певні правові наслідки, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, закриваються кореспондентські рахунки банку, діючим є тільки рахунок, відкритий ліквідатором банку для здійснення ліквідаційної процедури.

З моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку. Вимоги до банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними (ч. 9 ст. 96 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність.".

Згідно з ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" не встановлено, що строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку є граничним та не підлягає відновленню, застосування ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суперечить ч. 2 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приймаючи до уваги те, що встановлений ч.3 ст.89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" строк, протягом якого кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку не є граничним і може бути поновлений судом, та з врахуванням того, що позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про поновлення строку на звернення із заявою про визнання кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", строк на звернення із заявою про визнання кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" підлягає судом поновленню, та у зв'язку з чим, суд зобов'язує публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" включити грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до реєстру вимог кредиторів, та включити грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 436,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, Київська обл., м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, код ЄДРЮОФОП 19357489) визнати грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, код ЄДРЮОФОП 38351371) на загальну суму 42 578 (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 22 коп.

3. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (03057, Київська обл., м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, код ЄДРЮОФОП 19357489) включити грошові вимоги Профспілкової організації працівників Одеського обласного відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, код ЄДРЮОФОП 38351371) до реєстру вимог кредиторів.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, Київська обл., м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, код ЄДРЮОФОП 19357489) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 березня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський