Рішення № 43161286, 11.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 р. Справа№ 914/193/15

За позовом: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі уповноваженого органу:

позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», м.Львів

до відповідача: Малого комунального підприємства «Винниківське», м.Винники, Львівської області

про стягнення 1 154 945,99 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення від 24.09.2012р. № 005508;

Від позивача: Урабанська Т.В.- представник за довіреністю від 31.12.2014р. № 01-7500;

Від відповідача: Глушко О.А. - представник за довіреністю від 13.02.2015р. № 4-02/2015;

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі уповноваженого органу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Малого комунального підприємства «Винниківське» про стягнення заборгованості у сумі 1 154 945,99 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.02.2015р..

З підстав зазначених в ухвалі суду від 09.02.2015р. розгляд справи відкладено на 23.02.2015р.

В судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено перерву до 11.03.2015р.

Представник прокуратури в судовому засіданні 11.03.2015р. позовні вимоги підтримав просить позов задоволити.

В судовому засіданні 11.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві та заперечень на відзив (вх. № 7516/15 від 23.02.2015р.). Подав клопотання про доручення до матеріалів справи докази направлення актів звірки взаємних розрахунків відповідачу, копії рахунків на оплату послуг водопостачання та водовідведення, які виставлялись відповідачу та докази їх отримання, копія повідомлення про зміну тарифу з 01.07.2014р. та копії банківських виписок за 25.02.2015р. та 27.02.2015р.

В судовому засіданні 11.03.2015р. представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №4796/15 від 06.02.2015р.).

Крім цього, представник відповідача заяви усне клопотання про зупинення провадження у справі на тій підставі, що ним подано позов до Львівського окружного адміністративного суду про оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 649 від 06.06.2014р., якою встановлено тарифи на водопостачання та водовідведення. Однак будь-яких доказів з цього приводу, зокрема ухвали про відкриття провадження у справі тощо не подав.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Зазначають, що дані дії вчиняються відповідачем з метою затягування розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення сторін, прийшов до висновку, відмовити з задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд зупиняє провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями чи постановами судів.

В судовому засіданні 11.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем у справі - Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» та відповідачем у справі - Малим комунальним підприємством «Винниківське» укладено договір №202869 від 08.01.2014р. про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі - Договір).

Крім цього, 08.01.2014р. сторонами підписано Угодо про заміну договору до Договору, а саме внести зміни до пунктів 4.7. та 5.2. Договору.

Відповідно до п.1.1. Договору Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питної водою та прийманні стічних вод до міської мережі каналізації, а Абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова».

Кількість води та стоків, що використовується Абонентом, визначається за показниками водо лічильників встановлених відповідно до вимог Правил і зареєстрованих Львівводоканалом (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.4.5. Договору нарахування плати Абоненту за надані послуги здійснюється Львівводоканалом згідно Правил користування з часу фактичного користування послуг водопостачання та водовідведення.

Рахунок на оплату послуг водопостачання та водовідведення є одночасно актом приймання - передачі зазначених послуг (п.4.6. Договору).

Відповідно до п. 4.7. Договору (з внесеними змінами) оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться Абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 31 числа, наступного за розрахунковим місяця. При цьому, у першу чергу, погашення заборгованості Абонента. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватись шляхом проведення передоплати.

Львівводоканал зобов'язується повідомляти Абонента про введення нових тарифів та змін в тарифікації послуг в терміни, передбаченні чинним законодавством (п. 2.1.2. Договору).

16.06.2014р. відповідач був повідомлений про введення нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з 01.07.2014р.(копія повідомлення в матеріалах справи).

В період з липня 2014р. по грудень 2014р. позивач при нарахуванні оплати послуг водопостачання та водовідведення відповідачу застосовувало тарифи, встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 649 від 06.06.2014р. «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ЛМКП «Львівводоканал», згідно з якої тариф одного кубічного метра водопостачання становить 4,50 грн. з ПДВ, а тариф одного кубічного метра водовідведення становить 3,44 з ПДВ.

За період з липня 2014р. по грудень 2014р. виставлялись рахунки на оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідачу, які отримані відповідачем, що підтверджується відміткою відповідача на рахунку та скріплена печаткою (копії виставлених рахунків та підтвердження отримання рахунків в матеріалах справи).

Станом на 01.01.2015р. у відповідача виникла заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 067 332,70 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що дана заборгованість виникла у зв'язку із зміною тарифу на оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення. Вважає,що тарифи ЛМКП «Львівводоканал» економічно необґрунтовані.

Однак, при отримання рахунку на оплату послуг водопостачання та водовідведення, які згідно п.4.6. Договору є одночасно актом приймання - передачі зазначених послуг. Отже, акт підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

Крім цього, під час розгляду справи в суді відповідачем здійснено часткову оплату за послуги водопостачання та водовідведення на суму 306 000,00 грн. , що підтверджується банківськими виписками, чим підтвердив існування заборгованості перед позивачем.

Доказів повної оплати відповідачем своїх зобов'язань за Договором не подано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 3 718,06 грн. 3% річних, 37 658,81 грн. - інфляційних втрат та 45 236,42 грн. пені.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Спірні правовідносини регулюються Договором №202869 від 08.01.2014р. між позивачем та відповідачем, Водним кодексом України, Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» позивач є підприємством питного водопостачання, яке здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання. Централізоване питне водопостачання, в свою чергу, це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи па комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

До 23.11.2011р. тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для ЛМКП «Львівводоканал» встановлювались відповідними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради (згідно з повноваженнями покладеними на органи місцевого самоврядування законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги»).

Однак, з 23.11.2011р. - дати набрання чинності Указу Президента України № 1073 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» (надалі-Комісія) тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій, до яких належить ЛМКП «Львівводоканал», встановлювались цією Комісією (частина 3 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг).

Постанови Комісії, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Після 10.09.2014р.року на підставі Указу Президента № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» повноваження щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання для ЛМКП «Львівводоканал» має лише Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка, в свою чергу, здійснює повноваження замість ліквідованої Указом Президента України Національної комісії, що здійснює, державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2015р., як і на 01.07.2014р., чинними для ЛМКП «Львівводоканал» при нарахуванні споживачам оплати послуг водопостачання є тарифи, встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 649 від 06.06.2014р. «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ЛМКП «Львівводоканал».

Суд приходить до висновку, що нарахована заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення позивачем за період з липня 2014р. по грудень 2014р. згідно виставлених рахунків, є правомірною та підлягає стягненню.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем після подання позовної заяви до суду частково оплачено заборгованість за послугу водопостачання та водовідведення згідно виставлених рахунків в сумі 306 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 26.01.2015р., від 28.01.2015р., від 25.02.2015р., від 27.02.2015р.; підтримується позивачем та відповідачем.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 306 000,00 грн. відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 762 332,70 грн. заборгованості за Договором, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи. Факт проведення відповідачем повної оплати вартості послуг водопостачання та водовідведення підтверджений не був. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 762 332,70 грн.

Щодо посилання відповідача на лист Антимонопольного комітету України № 21-рк від 28.08.2014р. суд зазначає, що не є належним доказом правомірності односторонньої (зі сторони відповідача) відмови від виконання зобов'язання щодо оплати здійсненого позивачем нарахування за отримані послуги водопостачання і водовідведення та суперечить положенням ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», згідно з якою споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 3 718,06 грн. та інфляційні втрати в сумі 37 658,81 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимогах (розрахунок в матеріалах справи).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 45 236,42 грн., нарахованої на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. Договору (з внесеними змінами), сторони встановили , що у разі повної чи часткової несплати вартості наданих послуг, Абоненту, за несплачену суму, починаючи з 31 числа наступного за розрахунковим місяця, за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1 %.

Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже дія даного Закону поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач - МКП «Винниківське» отримує послуги з водопостачання та водовідведення не для задоволення власних потреб (не є кінцевим споживачем), а для надання жителям м. Винники, а тому позивач і відповідач здійснює господарську діяльність із забезпеченням м.Винники комунальними послугами - з водопостачання та водовідведення.

Суд приходить висновку, що що нарахування пені слід проводити із застосуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Відповідно до п. 2.9 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Суд здійснивши перерахунок, встановив що стягненню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня в сумі 33 017,66 грн., в частині 12 218,76 грн. пені слід відмовити.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних частково.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура міста Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 23 098,92 грн. (1 154 945,99 * 2%) покладається на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 29, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Малого комунального підприємства «Винниківське» (79495, м.Винники, вул. Галицька, 7; ідентифікаційний код юридичної особи 32409415) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ідентифікаційний код юридичної особи 03348471) 762 332,70 грн. - заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 3 718,06 грн. - 3% річних, 37 658 81 грн. - інфляційних втрат та 33 017,66 грн. пені.

3. Припинити провадження в частині стягнення 306 000,00 грн. за послуги водопостачання та водовідведення.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Малого комунального підприємства «Винниківське» (79495, м. Винники, вул. Галицька, 7; ідентифікаційний код юридичної особи 32409415) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 22 854,54 грн. судового збору.

6. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ідентифікаційний код юридичної особи 03348471) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 244,38 грн. судового збору.

7. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2015року.

Суддя Коссак С.М.