Ухвала суду № 43160997, 17.03.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Васильченко О.Г.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року справа №263/10555/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 жовтня 2014 р. у справі № 263/10555/14-а (головуючий І інстанції Васильченко О.Г.) за позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, визнання неправомірною постанови відповідача від 30.07.2014 року в виконавчому провадженні №43283950, визнання неправомірною постанови відповідача 24.10.2012 року та інші постанови щодо стягнення з позивача суми виконавчого збору в розмірі 3932,87грн., зобов'язання відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №43283950 та відкликати всі документи та листи за виконавчим провадженням №43283950.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 жовтня 2014 року повернуто позивачу зазначений адміністративний позов, для подання до належного суду за предметною підсудністю.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 14 жовтня 2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої існтацнії для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

24 жовтня 2012 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 3932,87 грн.

30 липня 2014 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції прийнято постанову про арешт майна жоржина та оголошення заборони його відчуження, за якою на підставі постанови від 24 жовтня 2012 року накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у справі є Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, тобто державний орган, тому підсудність даної справи визначається відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, тому адміністративна позовна заява не підсудна Жовтневому районному суду м.Маріуполя Донецької області а підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.

Колегія суддів з зазначеним твердженням суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Колегія суддів зазначає, що предметна підсудність визначається Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Крім того, в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Предметна підсудність справ по оскарженню дій та рішень державної виконавчої служби визначено, зокрема, частиною 6 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до ч.6 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Пунктами 1-4 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 1691-VI ; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження. Справи ж за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам.

При цьому, місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України)

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, якщо однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, за загальним правилом окружні адміністративні суди вирішують як суди першої інстанції адміністративні спори, у яких стороною є державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їхня посадова чи службова особа.

Як вбачається зі змісту позовної зави, позивач просив скасувати постанову відповідача - Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 3932,87 грн. та постанову про арешт майна жоржина та оголошення заборони його відчуження, які були прийняті при проведенні виконавчих дій за виконавчим документом 22ц/0591/1525/2012 від 12.09.2012 року виданого Жовтневим районним судом м.Маріуполя.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів зазначає, що розгляд зазначеної справи за положеннями КАС України відносить до юрисдикції місцевих загальних судів як адміністративних, а не окружних адміністративних судів, оскільки оскаржено постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу в ході виконання ними ухваленого цими судом рішення.

Крім того, судом першої інстанції не було досліджено в ході виконання яких рішень відповідачем прийнято спірні постанови, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зазначені обставини взагалі не досліджував та посилання позивача не перевіряв. Колегія суддів вважає, що зазначені обставини є важливими для вирішення питання, щодо предметної підсудності зазначеної справи.

Колегія суддів наголошує, що у разі виникнення сумнівів або при виникненні необхідності дослідження обставин викладених в позові, суд при вирішенні питання щодо підсудності повинен був дослідити ці обставини та надані суду докази. За відсутністю необхідних доказів, суд вирішує питання про необхідність витребування таких доказів, а в разі необхідності призначити експертне дослідження.

Згідно ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належну оцінки зазначеним обставинам та прийшов до помилкового висновку, що призвело до позбавлення права позивача на судовий захист, що відповідно до статті 204 КАС України обумовлює скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для відкриття провадження у справі та продовження розгляду.

Керуючись статтями 185, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 жовтня 2014 р. у справі № 263/10555/14-а задовольнити.

Скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 жовтня 2014 р. у справі № 263/10555/14-а.

Матеріали адміністративної справи № 263/10555/14-а направити до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області для відкриття провадження у справі та продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Д. В. Ляшенко

Судді: С. Ю. Чумак

Л. В. Ястребова