Рішення № 43160962, 03.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/3/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 Справа № 908/50/15-г

За позовом: Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ Запорізької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ Запорізької області

про стягнення в сумі 12 072,17 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: Мастеров О.В. довіреність № 2/40-19юр від 09.01.2015р.

від відповідача: Чайка Д.І., довіреність № б/н від 02.02.2015р.

Каменюк Л.М., договір про надання правової допомоги від 20.01.2015р.

Розглядається позовна заява Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" про стягнення 12 072,17 грн. за договором № 8 К від 16.04.2013р.

05.01.2015р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/50/15-г та призначено до розгляду на 28.01.2015р.

Ухвалою суду від 28.01.2015р. відкладено розгляд справи на 16.02.2015р., у зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 16.02.2015р. оголошено перерву до 03.03.2015р., у зв'язку із витребуванням у сторін додаткових доказів по справі.

До початку розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

03.03.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 321/40-юр від 30.12.2014р. з урахуванням заяви № 91/40-юр від 27.05.2015р. про зменшення позовних вимог, яка надійшла до канцелярії суду 03.03.2015р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 8 135,39 грн., а саме 6 816,73 грн. - 3 % річних та 1 318,66 грн. інфляційні нарахування.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 91/40-юр від 27.05.2015р. заперечили з підстав викладених у відзиві № 60М від 12.02.2015р. та просять суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Крім того, 03.03.2015р. від представників відповідача надійшов до суду контррозрахунок № 83М від 02.03.2015р., відповідно до якого представник відповідача зазначає що проти методики нарахування 3 % річних відповідач не заперечує, а щодо нарахування інфляційних витрат то при контррозрахунку відповідач зазначає іншу суму, а саме 3 570,97 грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

16.04.2013р. між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" (Експедитор) укладено Договір № 8 К (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом даного договору є організація та виробництво операцій по перевалці і транспортно-експедиторському обслуговуванню Портом імпортних нафтопродуктів (Вантаж), на ділянці по перевалці наливних вантажів на причалі Порту № 7.

Строк дії договору визначений в п. 8.1 договору і встановлений до 31 грудня 2013 року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

Згідно п. 4.15 договору, по факту виконаних робіт (наданих послуг) Портом складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в двох екземплярах і направляється Експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 5 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту Порту та здійснити розрахунки з Портом по остаточному рахунку з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку.

В матеріалах справи містяться підписані між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" Акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 8 К від 16.04.2013р., а саме: від 22.04.2013р. на суму 457 944,42 грн., від 08.05.2013р. на суму 540 685,79 грн., від 13.05.2013р. на суму 17 654,63 грн., від 22.05.2013р. на суму 3 724,87 грн., від 23.05.2013р. на суму 507 993,32 грн., від 24.05.2013р. на суму 4 311,96 грн., від 24.05.2013р. на суму 321 360,78 грн., від 28.05.2013р. на суму 8 588,26 грн., від 28.05.2013р. на суму 15 720,59 грн., від 10.06.2013р. на суму 277 888,38 грн., від 11.06.2013р. на суму 9 938,54 грн., від 03.08.2013р. на суму 541 984,74 грн., від 08.08.2013р. на суму 14 402,54 грн., від 26.08.2013р. на суму 297 091,80 грн., від 28.08.2013р. на суму 8 662,93 грн., від 30.08.2013р. на суму 545 160,74 грн., від 31.08.2013р. на суму 15 406,84 грн., від 27.09.2013р. на суму 281 580,68 грн., від 30.09.2013р. на суму 14 004,16 грн., від 04.10.2013р. на суму 264 029,69 грн., 10.10.2013р. на суму 8 028,23 грн. та від 31.10.2013 р. на суму 71,28 грн.

Відповідно до зазначених Актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 8 К від 16.04.2013р., будь-яких претензій щодо виконання послуг до позивача, як виконавця, від відповідача не було.

Позивачем було надано відповідачу для оплати послуг рахунки: № 1306001100 від 22.04.2013р. на суму 457 944,42 грн., № 1306001200 від 08.05.2013р. на суму 540 685,79 грн., № 1308042300 від 13.05.2013р. на суму 17 654,63 грн., № 1308043100 від 13.05.2013р. на суму 51,20 грн., № 1313003600 від 22.05.2013р. на суму 3 724,87 грн.), № 1306001500 від 23.05.2013р. на суму 507 993,32 грн., № 1313003800 від 23.05.2013р. на суму 4 311,96 грн., № 1306001300 від 24.05.2013р. на суму 321 360,78 грн.), № 1313003900 від 24.05.2013р. на суму 4 311,96 грн., № 1308045200 від 28.05.2013р. на суму 15 720,59 грн., № 1308045300 від 28.05.2013р. на суму 139,40 грн., № 1308045400 від 28.05.2013р. на суму 8 588,26 грн., № 1306001900 від 10.06.2013р. на суму 277 888,38 грн., № 1308049600 від 11.06.2013р. на суму 9 938,54 грн., № 1313004600 від 11.06.2013р. на суму 4 311,96 грн., № 1306003100 від 03.08.2013р. на суму 541 984,74 грн., № 1308069300 від 08.08.2013р. на суму 14 402,54 грн., № 1306003600 від 26.08.2013р. на суму 297 091,80 грн., № 1308074100 від 28.08.2013р. на суму 8 662,93 грн., № 1306003900 від 30.08.2013р. на суму 545 160,74 грн., № 1308077800 від 31.08.2013р. на суму 15 406,84 грн., № 1308081800 від 12.09.2013р. на суму 211,40 грн., № 1306004900 від 27.09.2013р. на суму 281 580,68 грн., № 1308086500 від 30.09.2013р. на суму 14 004,16 грн., № 1306005100 від 04.10.2013р. на суму 264 029,69 грн., № 1308091000 від 10.10.2013р. на суму 8 028,23 грн., № 1308100900 від 31.10.2013р. на суму 71,28 грн. та № 1308101000 від 31.10.2013р. на суму 3 808,80 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача акти та рахунки, що підтверджено відповідними реєстрами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач порушив договірні зобов'язання, які полягають у своєчасній сплаті рахунків за надані послуги.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача претензії № 188/40-юр від 04.08.2014р. та № 193/40-юр від 07.08.2014р., з вимогою про сплату інфляційних витрат та 3 % річних. Відповідач залишив претензії позивача без задоволення.

Тому, Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулось до суду з даною позовною заявою з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань по зазначеному договору, так як вважає, що ТОВ "Агропромекспорт" систематично допускало порушення договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляції та 3% річних з посиланням на ст. 625 ЦКУ та п. 4.15 договору. Тобто заявлені позовні вимоги є похідними (вторинними) до основного грошового зобов'язання. Разом із тим позов не містить ані вимог про стягнення основного боргу, ані обґрунтування виникнення такого грошового зобов'язання та настання його строку, ані належних доказів існування такого основного зобов'язання.

Суд не приймає заперечення відповідача в цій частині, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи містяться належні докази надання даних послуг та докази, що підтверджують дати направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків за договором, з яких вбачається дата виникнення такого грошового зобов'язання та, відповідно, настання строку для його виконання.

Крім того, основне зобов'язання відповідачем було виконано у повному обсязі, але з порушення строків встановлених договором, що підтверджено матеріалами справи.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 6 816,73 грн. 3 % річних, які розраховані по кожному рахунку окремо.

Відповідач в контррозрахунку зазначив, що проти застосованої позивачем методики розрахунку 3% річних не заперечує.

Надані розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок 3 % річних за прострочку у несвоєчасній сплаті рахунків, позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 6 816,73 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем пред'явлені до стягнення 1 318,66 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які розраховані також по кожному рахунку окремо.

Відповідач не погоджується з методикою розрахунку інфляції позивача та надав свій контррозрахунок, та вважає, що розмір втрат від інфляції становить 3 570,97 грн.

Однак, позивачем заявлено до стягнення втрат від інфляції в сумі 1 318,66 грн., менше ніж відповідачем зазначено в контррозрахунку.

Суд, оцінивши доводи сторін, виходить з наступного. Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Надані розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції за прострочку у несвоєчасній сплаті рахунків, позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 1 318,66 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 32035810) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговий порт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7, код ЄДРПОУ 01125761) 6 816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 73 коп. - 3% річних, 1 318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 66 коп. втрат від інфляції та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2015р.