Ухвала суду № 43160706, 10.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р.Справа № 818/2922/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/2922/14

за позовом Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська об'єднана державна податкова інспекціїя Головного управління Міндоходів у Сумській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути податковий борг по платі за землю в сумі 5967,84 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/2922/14 адміністративний позов Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг в сумі 5967,84 грн., а саме - плата за землю - орендна плата за землі державної або комунальної власності.

Представник відповідача ОСОБА_1 не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийняті постанови судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що відповідач не знав про існування податкового боргу, та не було можливості оскаржити або сплатити його в добровільному порядку, а також зазначає, що Степанівська селищна рада не повідомила податковий орган про зміну умов договору оренди землі, чим порушила вимоги ст. 288 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/2922/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню, оскільки заборгованість в сумі 5967,84 грн. на момент звернення до суду відповідачем не була погашена.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що податковий борг з плати за землю - орендної плати за землі державної або комунальної власності у розмірі 5967,84 грн. виник в результаті несплати відповідачем своїх податкових зобов'язань за березень - липень 2014 року, які він самостійно визначив у податковій декларації від 20.02.2014 р. за №1400003535 (а.с.6-7).

Згідно розрахунку сум податкової заборгованості, встановлено, що заборгованість відповідача залишається не сплаченою в загальному розмірі 5967,84 грн., що не заперечується відповідачем (а.с.5).

Таким чином, у відповідача існує податковий борг по платі за землю в сумі 5967,84 грн.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

У відповідності п. 57.1 ст 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В установлений чинним законодавством термін в повному обсязі зазначені у податкових деклараціях суми платником податків сплачено самостійно не було.

Згідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено, що податковим органом на адресу відповідача у встановленому законом винесена податкова вимога № 110-25 від 28.02.2014, в якій було визначено суму податкового зобов'язання на момент винесення податкової вимоги у розмірі 1156,95 грн., та отримана членом сім'ї позивача 04.03.2014 року під розписку, про що свідчить розписка на поштовому повідомленні (а.с.8).

Таким чином, загальна сума податкового боргу станом на момент судового розгляду становить 5967,84 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов'язків платників податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

У відповідності до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом вжиті всі можливі заходи з погашення податкового боргу з відповідача, проте сума заборгованості відповідачем сплачена не була, і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не знав про існування податкового боргу, колегія суддів не приймає, оскільки податкова вимога була надіслана на адресу місця проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 3-4), та отримана під розписку 04.03.2014 року матір'ю відповідача (а.с. 8).

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/2922/14 прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/2922/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мінаєва О.М.Судді Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.