Постанова № 43160582, 16.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 березня 2015 року 09:15 справа №826/20060/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сканія Кредіт Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №№0005842202, 0005852202, 0005862202, 0005872202, 0005882202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20060/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22 січня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005842202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Сканія Кредіт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 525 734,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 420 587,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 147,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005852202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Сканія Кредіт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 259 339,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 207 471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 868,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005862202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Сканія Кредіт Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 129 237,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005872202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Сканія Кредіт Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року та листопад 2013 року на суму 325 253,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81 314,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005872202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Сканія Кредіт Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 78 070,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06 червня 2014 року №218/1-26-50-22-02-33052443 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна", код за ЄДРПОУ 33052443, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновках акта перевірки встановлено зокрема наступні порушення: 1) підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ півріччя, три квартали 2012 року, 2012 рік та 2013 рік сумі 420 587,00 грн. та завищено від ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 129 237,00 грн. 2) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 207 471,00 грн., у тому числі за травень, червень, липень, листопад 2012 року, вересень 2013 року; зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 78 070,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року та листопад 2013 року у сумі 325 253,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: ТОВ "Сканія Кредіт Україна" не включено до вартості об'єктів лізингу та не відображено в рядку 01.1 "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" та в рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))" декларації з податку на прибуток підприємства вартість витрат, понесених при купівлі даних об'єктів лізингу, а саме: витрати на реєстрацію в органах УДАІ ГУМВС України, послуги по підготовці документів для реєстрації автомобілів, надані ФОП ОСОБА_1; зазначені витрати здійснені лізингодавцем, лізингоодержувачами не відшкодовувались; у свою чергу реалізація об'єктів лізингу за покупною вартістю без урахування витрат, пов'язаних з придбанням об'єктів лізингу (витрати на реєстрацію в органах УДАІ, послуги по підготовці документів для реєстрації автомобілів) призвела до заниження задекларованих показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного: оподаткування операцій фінансового лізингу, які здійснювало ТОВ "Сканія Кредіт Україна", має здійснюватись за правилами статті 153 Податкового кодексу України; за перевірений період позивач декларував отримані доходи з дотриманням вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, оскільки відповідні витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, були визнані саме у тому ж звітному періоді, коли від здійсненої господарської діяльності отримано доходи та сплачено податок.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період ТОВ "Сканія Кредіт Україна" придбавало транспортні засоби для передачі останніх у фінансовий лізинг та відображало відповідні доходи у складі податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2011 року за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за послідуючі періоди - правилами Податкового кодексу України.

Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до договорів фінансового лізингу, укладених між ТОВ "Сканія Кредіт Україна" (лізингодавець) та підприємствами-лізингоодержувачами, лізингодавець зобов'язується за заявкою лізингоодержувача придбати у власність у продавця транспортні засоби відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати їх у користування, з подальшим викупом та набуття права власності після закінчення строку договору, лізингоодержувачу на строк і на умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.

Придбаваючи об'єкти фінансового лізингу, позивач сплачував вартість послуг щодо реєстрації в органах УДАІ ГУМВС України транспортних засобів, надані ФОП ОСОБА_1, зокрема вартість оформлення транспортної документації для реєстрації та зняття з обліку транспортних засобів, сплата за послуги з оформлення автомобілів, тобто витрати, що формують собівартість об'єктів лізингу.

Вказані витрати ТОВ "Сканія Кредіт Україна" включало до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість (адміністративні витрати) у відповідних періодах, а саме: за І квартал 2011 року у сумі 33 063,00 грн., 3 квартали 2012 року - 212 224,00 грн., за 2012 рік - 477 617,00 грн., за 2013 рік - 1 343 904,00 грн.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України вказує, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За визначенням підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з положеннями пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Таким чином, оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, суд приходить до висновку, щодо складу доходів від реалізації товарів включається собівартість реалізованих товарів, ідентична собівартості товарів, включених до складу витрат.

Суд звертає увагу, що прирівняння для цілей оподаткування передачі майна у фінансовий лізинг до його продажу, автоматично поширює правила визнання доходів і витрат на оподаткування операцій лізингу.

Як встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ "Сканія Кредіт Україна", при відображенні доходів від передачі майна у фінансовий лізинг, тобто продажу майна, не врахувало у собівартості об'єктів лізингу вартість послуг по підготовці документів для реєстрації автомобілів, надані ФОП ОСОБА_1, які включались до складу витрат. Наведене вказує, що фактично витрати, що формують собівартість об'єктів лізингу, визнавались позивачем без визнання доходів від реалізації таких товарів, що суперечить пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, на думку суду, висновки акта перевірки про заниження ТОВ "Сканія Кредіт Україна" доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на правомірне включення до складу витрат собівартості об'єктів лізингу, оскільки у межах спірних правовідносин відповідачем не встановлено порушень при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а предметом доказування у даній справі є повнота відображення позивачем доходів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Доводи позивача про необхідність оподаткування лізингових операцій за правилами статті 153 Податкового кодексу України є безпідставними, так як відповідач не заперечує проти застосування до спірних правовідносин норм статті 153 Податкового кодексу України, зокрема пункту 153.7; крім того, особливості оподаткування лізингових операцій, передбачені у пункті 153.7 статті 153 Податкового кодексу України не встановлюють інших правил визнання витрат та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ніж тих, що передбачені пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Не підтвердженими виявились також доводи позивача про порушення відповідачем 1095-денного строку давності визначення грошових зобов'язань, визначених у статті 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків сума грошових зобов'язань визначались за період з ІІ кварталу 2011 року по 2013 рік, який знаходиться у межах 1095-денного строку.

Враховуючи викладене, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування є правомірним.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Таким чином, податок на додану вартість з передачі об'єкта фінансового лізингу сплачується виходячи із ціни придбання об'єкту лізингу.

У той же час, як встановлено під час дослідження питання правильності обчислення доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, ТОВ "Сканія Кредіт Україна" здійснювало реалізацію об'єктів фінансового лізингу без урахуванням витрат, пов'язаних із їх придбанням, а саме витрат на реєстрацію в органах УДАІ ГУ МВС України, що, в свою чергу, вказує на заниження об'єкта оподаткування з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з цього податку.

Доказів на спростування висновків акта перевірки щодо реалізації об'єктів фінансового лізингу без урахуванням витрат, пов'язаних із їх придбанням, позивачем до суду не надано.

За таких підстав, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення норм оподаткування податком на додану вартість є обґрунтованими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення вказаного податку - правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Сканія Кредіт Україна" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко