Ухвала суду № 43160151, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/60235/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 811/1610/13-а за позовом Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» звернулось до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року №0000021600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 444164,00 грн. та від 22 березня 2013 року №0000051600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34739,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено, серед іншого, порушення ст. 8, пп. 11.21 ст. 11, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), ст.137, п. 138.1, пп. 138.8.5 п.138.8, п.138.10 ст. 138, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 192, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.209 Податкового кодексу України, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп.5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, пп.8.2.2 п. 8.2, п. 8.3, п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Фактичною підставою для визначення грошових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість та податку на прибутку стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження наявності у позивача власних земельних ділянок для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Відповідач вважає безпідставним перебування ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)» у правовому статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у перевірений податковим органом період та наголошує, що з жовтня 2009 року позивач мав бути платником податку на прибуток та податку на додану вартість на загальних підставах.

Однак, такі висновки податкового органу є протиправними з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники вказаного податку, якщо вони є, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

При цьому, за змістом частини другої статті 1 зазначеного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 209 ПК України, відповідно до п. 209.1 якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому, відповідно до пункту 307.1 статті 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток при спеціальному сільськогосподарському режимі оподаткування та виникнення відповідних пільг щодо його плати та використання пов'язано з фактичним виробленням та обсягом виробленої сільськогосподарської продукції.

Обставини справи свідчать про те, що ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)» є юридичною особою, заснованою на державній власності, та входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Відповідно до Свідоцтва № 200059711 підприємство є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)» є, зокрема, вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (01.11), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями і харчовими оліями та жирами (46.33), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР №00002, вказана земельна ділянка надана у постійне користування установі ІК 309/37, правонаступником якої є Устинівський виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37).

У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Правонаступництвом, в розумінні чинного законодавства, є перехід майна та повного обсягу прав та обов'язків від юридичної особи, що припиняється, до юридичної особи - правонаступника.

Судами встановлено, що позивач здійснює свою сільськогосподарську діяльність шляхом фактичного користування земельною ділянкою, що була надана у постійне користування установі ІК 309/37, правонаступником якої він є.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що частка сільськогосподарського товаровиробництва у позивача у перевірений період була нижчою за 75 відсотків.

Вказане свідчить про достатність умов для здійснення оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток за спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарських підприємств.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 811/1610/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Ланченко Л.В. підпис Лосєв А.М.