Ухвала суду № 43160142, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/41772/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Луцак А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року

по справі № 825/1414/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «АСВІО БАНК»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АСВІО БАНК» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральні (електронні) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2013 року з питань формування позивачем податкового кредиту та повноти задекларованої суми ПДВ до сплати в бюджет, за результатами яких встановлено порушення вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено 183333,00 грн. та 208333,33 грн. сум ПДВ до складу податкового кредиту.

На підставі вищезазначеного порушення, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000052250 та від 05.02.2014 року, якими збільшено на 274962,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі 183308,00 грн. за основним платежем та 91654,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та на 312500,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі 208333,33 за основним платежем та 104167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На думку податкового органу, позивачем неправомірно сформований податковий кредит, оскільки суб'єктом господарювання неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 183333,00 грн. та 208333,00 грн., чим завищено податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень та листопад 2013 року за рахунок сум, які виникли за періоди, по яких минув термін понад 365 днів.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), що кореспондується з нормами Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у податкових деклараціях по ПДВ за жовтень та листопад 2013 року ПАТ «АСВІО БАНК» до складу податкового кредиту включено суми ПДВ згідно виписаних ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» податкових накладних в розмірах, відповідно, 183333,00 грн. (податкова накладна від 17.11.2010 року №0000171103, податкова накладна від 22.11.2010 року № 0000221101) та 208333,00 грн. (податкова накладна від 08.12.2010 року № 81202, податкова накладна від 02.02.2011 року № 20201).

Як вбачається з матеріалів справи, видом діяльності ПАТ «АСВІО БАНК» є інше грошове посередництво

При цьому, судами встановлено, що ПАТ «АСВІО БАНК» орендує у ТОВ «Вакус-Інвестментс» приміщення на підставі Договору від 01.04.2010 року № 10/01 та додаткового договору від 01.10.2011 року № 5, додаткового договору від 07.12.2011 року № 7, додаткової угоди від 31.01.2013 року № 8.

Також судами встановлено, що між ПАТ «АБ Приватінвест» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» (Підрядник) був укладений договір від 01.04.2010 року № 01/04-1 на виконання ремонтних робіт вищевказаного приміщення. Відповідно до п.4.4 цього договору, Замовник повинен внести аванс у розмірі 999500,00 грн., в т.ч. ПДВ 166583,33 грн. протягом 20 календарних днів з моменту підписання Сторонами даного Договору.

Відповідно до додаткової угоди від 30.09.2010 року № 1, ПАТ «АСВІО БАНК» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» (Підрядник) домовились продовжити термін виконання робіт по Договору від 01.04.2010 року № 01/04-1.

Ремонтно-будівельні роботи були прийняті актами приймання виконаних робіт №28/12-5 від 28.12.2010 року, № 28/12-6 від 28.12.2010 року, № 28/12-7 від 28.12.2010 року, № 31/03-2 від 31.03.2011 року, № 31/03-3 від 31.03.2011 року, № 31/03-4 від 31.03.2011 року.

На виконання ремонтних робіт ПАТ «АСВІО БАНК» здійснило на користь ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» відповідні авансові платежі.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» були виписані податкові накладні від 17.11.2010 року № 0000171103, від 22.11.2010 року №0000221101, від 08.12.2010 року № 81202, від 02.02.2011 року № 20201, а ПАТ «АСВІО БАНК» здійснило відповідні авансові платежі на користь ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ». Акти приймання-передачі зазначених будівельних робіт підписані сторонами в грудні та березні 2010 року.

Згідно із пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

При цьому, відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій відносно того, що оскільки ПАТ «АСВІО БАНК» придбавало послуги (виконання ремонтних робіт приміщення), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування (операцій розрахунково-касового обслуговування), тому суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), правомірно не включались позивачем до складу податкового кредиту в розмірі 183333,00 грн. згідно податкових накладних від 17.11.2010 року №0000171103 та від 22.11.2010 року № 0000221101, а також в розмірі 208333,00 грн. згідно податкових накладних від 08.12.2010 року № 81202 та від 02.02.2011 року № 20201, що не суперечить вимогам Закону № 168/97-ВР.

При цьому, судами встановлено, що 28.10.2013 року між ПАТ «АСВІО БАНК» та власником орендованого приміщення ТОВ «Вакус-Інвестментс» було укладено Додаткову угоду № 17 до Договору № 10/01 оренди нежилого приміщення від 01.04.2010 року, згідно якої сторони домовились про відшкодування власником приміщення (ТОВ «Вакус-Інвестментс») банку вартості частини ремонтних робіт на суму 1100000,00 гривень, здійснених банком у вищезазначеному приміщенні, на умовах відтермінування платежу.

28.10.2013 року між ПАТ «АСВІО БАНК» та ТОВ «Вакус-Інвестментс» було підписано відповідний Акт № 7 приймання-передачі частини ремонту орендованого приміщення. Даним актом банк передав, а власник приміщення прийняв у власність частину ремонтних робіт на суму 1100000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 183333,33 грн., які були прийняті банком від їх виконавця - ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» за актами № 28/12-5 від 28.12.2010 року на суму 500000,00 грн., № 28/12-6 від 28.12.2010 року на суму 600000,00 грн.

Так, 29.11.2013 року Додатковою угодою № 18 до Договору №10/01 оренди нежилого приміщення від 01.04.2010 року сторони домовились про відшкодування власником приміщення (ТОВ «Вакус-Інвестментс») банку вартості наступної частини ремонтних робіт на суму 1250000,00 грн., здійснених банком у орендованому приміщенні, на умовах відтермінування платежу.

29.11.2013 року між ПАТ «АСВІО БАНК» та ТОВ «Вакус-Інвестментс» було підписано відповідний Акт № 8 приймання-передачі частини ремонту орендованого приміщення, згідно якого банк передав, а власник приміщення прийняв у власність частину ремонтних робіт відповідно на суму 1250000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 208333,00 грн., які були прийняті банком від їх виконавця - ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ» за актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт № 28/12-7 від 28.12.2010 року на суму 600000,00 грн., № 31/03-2 від 31.03.2011 року на суму 399492,46 грн., № 31/03-3 від 31.03.2011 року на суму 128745,26 грн., № 31/03-4 від 31.03.2011 року на суму 121762,28 грн.

Так, 28.10.2013 року за № 7 та 29.11.2013 року за № 09, 29.11.2013 за № 10 головним бухгалтером ПАТ «АСВІО БАНК» були складені бухгалтерські довідки, відповідно до яких банк включив до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року податкові накладні від 17.11.2010 року № 0000171103 та від 22.11.2010 року № 0000221101 на загальну суму ПДВ - 183333,00 грн. та за листопад 2013 року податкові накладні від 08.12.2010 року № 81202 та від 02.02.2011 року № 20201 на загальну суму ПДВ - 100000,00 грн. та 108333,00 грн. Зазначені накладні були включені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень, листопад 2013 року та до додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за жовтень, листопад 2013 року.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, судами зроблено вірний висновок про правомірність включення сум ПДВ за податковими накладними від 17.11.2010 року № 0000171103, від 22.11.2010 року №0000221101, від 08.12.2010 року № 81202, від 02.02.2011 року № 20201 до складу податкового кредиту, оскільки в жовтні та листопаді 2013 року товари/послуги (в даному випадку компенсація витрат на ремонтні роботи орендованого приміщення) були використані ПАТ «АСВІО БАНК» в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності, в результаті чого у позивача виникли податкові зобов'язання в силу п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Відтак, 28.10.2013 року та 29.11.2013 року стали початковими датами для відліку строку, протягом якого дані податкові накладні можуть бути включені до суми податкового кредиту (365 днів).

Крім того, на момент виникнення у позивача права на формування податкового кредиту порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту регулювався Законом № 168/97-ВР та Законом України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III).

Так, підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181-III передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В силу норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР що кореспондується з нормами Податкового кодексу України, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

При цьому, Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим вищезазначені нормативні акти втратили чинність.

Отже, у даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону № 168/97-ВР, оскільки відповідно до законодавства, що діяло у 2009-2010 роках, платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2009-2010 році податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, суттєво скоротив право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Крім того, за змістом зазначеної норми, право платника податку на податковий кредит не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписано податкові накладні. Платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права. Цей висновок узгоджується і з приписами абзаців 1-3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, вірним є висновок судів про те, що визначені ст. 198 Податкового кодексу України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 року.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року по справі № 825/1414/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 06.03.2015 р.