Ухвала суду № 43159931, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/9991/50878/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012

у справі № 2а-13725/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 № 0003642302/39388, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17668,56 грн. із застосуванням 4417,14 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012, позов задоволено з посиланням на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК), яким заборонено прийняття податкового повідомлення-рішення до часу набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про обов'язок податкового органу визначити платникові суму грошових зобов'язань у разі виявлення факту їх заниження та наполягає на законності оспорюваного донарахування, здійсненого за наслідками встановлення факту формування позивачем даних податкового обліку за фіктивними господарськими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України у Львівській області від 04.10.2011 за наказом начальника Інспекції від 26.10.2011 № 1241 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2010 по 01.10.2011, оформлену актом від 09.11.2011 № 3417/23-2/32181454.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що операції з поставки позивачеві нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Бізнесгруп» фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Наведені висновки стали підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 № 0003642302/39388, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 17668,56 грн. із застосуванням 4417,14 грн. штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, цілком об'єктивно виходили з того, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб; у зв'язку з цим правила пункту 86.9 статті 86 ПК поширюються на порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 ПК, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, а тому вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Враховуючи, що у розглядуваній справі перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Наведене обумовлює правильність оскаржуваних судових рішень про задоволення даного позову.

Оскільки судами правильно застосовано норми матеріального права, порушень процесуальних норм допущено не було, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі № 2а-13725/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько