Ухвала суду № 43159658, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/9991/53422/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Блажівської Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-1266/10/2170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової адміністрації у Херсонській області,

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні,

до Абрамець Оксани Вікторівни - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Херсонській області,

до Кузочкіна Євгена Олександровича - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Херсонській області

про захист порушених конституційних та законних прав, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємець у березні 2010 року звернувся до суду з позовом про захист її порушеного права, визначеного ст.ст. 30, 32, 41, 42, 55, 57 Конституції України, ст. 31 Закону України "Про інформацію", ст. 11 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зі сторони відповідачів будь-яким способом на розсуд суду.

Позовні вимоги обґрунтовані допущеними з боку працівників державного податкового органу порушеннями стосовно процедури проведення перевірки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що працівниками контролюючого органу було проведено перевірку господарюючої одиниці (кафе) Підприємця щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої оформлено акт від 20.01.2010 № 064/21/22/23/1714309681/041, де зафіксовано ряд порушень, зокрема, проведення розрахункової операції на суму 14,50 грн. без застосування РРО, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 38,50 грн., неоприбуткування готівкових коштів у книзі розрахункових операцій (КОРО) за 19.01.2010 відповідно до Z звіту № 0687, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Херсоні 10.02.2010 прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0001742307 на суму 265,00 грн., № 0001752307 на суму 725,00 грн. та № 0001762307 на суму 3 400,00 грн.

Зі змісту позовної заяви та касаційної скарги вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є нічим іншим як вимогою про скасування рішень про застосування штрафних санкцій внаслідок порушеного порядку проведення податкової перевірки та відсутності трудових відносин зі ОСОБА_7, у присутності якого проводилась перевірка.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що перевірку господарської одиниці (кафе) Підприємця здійснено в присутності бармена ОСОБА_7, якому вручено направлення на перевірку, про що свідчить його особистий підпис, посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення перевірки. Акт перевірки також був підписаний барменом ОСОБА_7 без заперечень. Крім того, обставина, що вказана особа працювала в кафе Підприємця опосередковано підтверджено судовим рішенням районного суду про притягнення гр. ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 155 1КУпАП за порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, що мало місце 20.01.2010 у кафе, належному Підприємцю.

Так, за змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509- XII) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок реєстраторів розрахункових операцій за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст. 112 Закону № 509-XII.

Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби, оскільки допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи співробітникам органу податкової служби були видані направлення на перевірку, які підтверджують, що орган державної податкової служби уповноважує конкретних інспекторів на здійснення перевірки позивача. Дані направлення були пред'явлені позивачу та працівники податкового органу посадовою особою - барменом (ОСОБА_7) були допущені до проведення перевірки, на користь чого свідчить факт підписання посадовою особою акту перевірки без будь - яких зауважень.

Безпідставними є також посилання позивача на відсутність трудових відносин зі ОСОБА_7, оскільки з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України порушення порядку здійснення розрахункових операцій є підставою для притягнення до відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт від 20.01.2010, складений працівниками державного податкового органу за результатами перевірки Підприємцем, є доказом, який підтверджує факт допущених господарюючим суб'єктом правопорушень правил здійснення розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, у зазначеному акті перевірки працівниками податкового органу з достатньою повнотою зафіксовано вчинені позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій, визначених пунктами п. 1, 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Вказані обставини щодо порушення позивачем вказаних правових актів підтверджуються й іншими доказами, копії яких містяться у матеріалах справи, зокрема, описом готівкових коштів на місці здійснення розрахунків за підписом бармена ОСОБА_7, сума яких склала 53,00 грн., фіскальними чеками за 19.01.2010 та 20.01.2010, а також постановою судді Суворовського районного суду м. Херсона від 26.02.2010 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 1 КпАП України.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено та не спростовано позивачем, що реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів у кафе проводилось до 20.01.2010, тобто до дати коли позивачем були отримані довідки про внесення такого місця (кафе) до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що також підтверджується і описом товару, що знаходився в реалізації (на зберіганні) в кафе на час проведення перевірки (додаток до акта перевірки від 20.01.2010 № 4), а отже фактично Підприємцем порушено вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та допущено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про правомірність застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій згідно рішень від 10.02.2010 № 0001742307, № 0001752307 та № 0001762307.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-1266/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Блажівська

А.О. Рибченко