Ухвала суду № 43159634, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/9161/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

у справі № 2а/0570/16171/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська» (далі - ПАТ «ЦЗФ «Калінінська»; позивач) до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Горлівська ОДПІ Донецької області; відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000142340 від 28 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЦЗФ «Калінінська» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «ЦЗФ «Калінінська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1366/23-3/00176489 від 18 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142340 від 28 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із плати за землю в розмірі 249 518,95 грн. (206 564,28 грн. - основний платіж, 42 954,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством статей 7, 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII), підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 276.4 статті 276, пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на невірне визначення суми земельного податку в період з жовтня 2009 року по березень 2011 року в зв'язку з тим, що позивач при сплаті даного податку не врахував рішення Горлівської міської ради від 29 грудня 2008 року № V/42-23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Горлівки Донецької області», яким введено в дію базову вартість одного квадратного метра землі на рівні 127,75 грн. на території Горлівської міської ради з 01 січня 2009 року, а також рішення цієї ж ради від 16 лютого 2009 року № V/45-1, яким внесено зміни до рішення від 29 грудня 2008 року № V/42-23 в частині введення в дію базової вартості землі з 01 липня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 7 Закону № 2535-XII передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

За правилами підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 280/97-ВР) до компетенції сільських, селищних та міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

В той же час, як з'ясовано судами, рішення Горлівської міської ради від 29 грудня 2008 року № V/42-23 не публікувалось у засобах масової інформації.

Більш того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі у № 2а-620/10/0551 назване рішення міської ради скасовано.

За правилами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.