ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2015 року м. Київ К/9991/58157/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р.
у справі № 2а-14618/11/2070
за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1»
до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Золота Нива 1» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р., позов задоволено: податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 р. №0000161520 скасовано.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено такі фактичні обставини.
Працівниками податкового органу 20.07.2011 р. було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року, за результатом якої складено акт "По результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" від 20.07.2011 р. №1047/1520/33897138.
Згідно висновків акту перевірки, позивачем в порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3.9 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, занижено обсяги поставок на суму 43 999 999 грн. та податкові зобов'язання на суму 8 800 000 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 р. № 0000161520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 800 001,00 грн., з яких 8 800 000,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, протягом 2008 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість та перебував на обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області, користуючись пільговим режимом оподаткування, встановленим п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».
У червні, липні, серпні 2008 р. на рахунок позивача від ПП «Торгівельний Будинок Аркада» надійшла попередня оплата за сільськогосподарську продукцію, що підлягала поставці за договором від 09.06.2008 р. № 09/06-1, укладеним між позивачем та ПП«Торгівельний Будинок Аркада».
Згідно з податковими деклараціями з ПДВ (скороченими) вх. № 12625, 12632 від 17.07.2008 р., вх. № 15316, 15322 від 20.08.2008 р., вх. № 16252, 16256 від 22.09.2008 р. позивачем за першою подією (зарахуванням попередньої оплати на рахунок) нараховані податкові зобов'язання з ПДВ за звітні податкові періоди: червень 2008 р. - на суму ПДВ 4 557 854,00 грн.; липень 2008 р. - на суму ПДВ 26 109 461,00 грн.; серпень 2008 р. - на суму ПДВ 4 182 856,00 грн. та відображені у деклараціях з ПДВ (скорочених) відповідно до пп.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».
У той же час, судовими інстанціями встановлено, що з 25.02.2009 р. позивач не є суб'єктом спеціального режиму оподаткування та є платником ПДВ на загальних підставах, подає до податкової інспекції повну загальну декларацію з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
У травні 2011 року, у зв'язку зі зміною договірних умов, одержана позивачем попередня оплата, отримана у червні, липні, серпні 2008 року була повернута ПП«Торгівельний Будинок Аркада».
Згідно з податковою декларацією з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, (загальною) вх. № 9004321870 від 20.06.2011 р. за звітний (податковий) період - травень 2011 р. коригування податкових зобов'язань на підставі ст.192 Податкового кодексу України у зв'язку з поверненням суми попередньої оплати відображене позивачем у додатку 1 (Д1) у складі наданої податкової звітності шляхом коригування показників у рядках 8.1 поточної декларації за період, протягом якого відбулося повернення коштів (травень 2011 р.).
Відповідач заперечуючи правомірність відображення позивачем коригування (зменшення) податкових зобов'язань в декларації, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, виходив з того, що сума ПДВ з попередньої оплати, отриманої позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час перебування на пільговому режиму оподаткування ПДВ, відображена у деклараціях з ПДВ скорочених, у зв'язку з чим не сплачувалась до бюджету, а була перерахована на спеціальний рахунок підприємства та залишилась у розпорядженні платника податків. Відтак, на думку відповідача, коригування (зменшення) податкових зобов'язань внаслідок повернення у подальшому попередньої оплати, проведене позивачем у декларації з ПДВ за звітний (податковий) період - травень 2011 р. є неправомірним, оскільки податкові зобов'язання загальної декларації не підлягають зменшенню, якщо раніше вони не були визначені у попередніх періодах такої декларації та не брали участі у розрахунках з бюджетом.
Так, згідно з п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведеними нормативними положеннями було передбачено обов'язковість ведення окремого обліку за операціями, що підпадають під дію спеціальних пільгових режимів оподаткування податку на додану вартість, та щодо іншої діяльності, операції, за якою оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до органу державної податкової служби відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться.
Разом із тим, сторонами не заперечується, що позивач, починаючи з 25.02.2009 р. подає до податкового органу податкові декларації з ПДВ, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом (загальні), оскільки зі вказаного часу позивач є платником податку на загальних підставах та не застосовує спеціальні режими оподаткування ПДВ.
Згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час проведення позивачем коригування спірних зобов'язань, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
При цьому, відповідно до п.192.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.
Судами попередніх інстанцій було цілком обґрунтовано зазначено, що ст.192 Податкового кодексу України не визначено будь-яких особливостей коригування податкових зобов'язань постачальника при поверненні попередньої оплати покупцю у разі застосування постачальником у попередніх податкових періодах спеціального пільгового режиму оподаткування ПДВ.
Норми Податкового кодексу України також не обмежують можливість платника податку (постачальника), який раніше застосовував спеціальний пільговий режим оподаткування ПДВ (зокрема, передбачений п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість») на коригування у 2011 році податкових зобов'язань у разі необрання таким платником спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
Крім того, слід також визнати цілком обґрунтованими доводи позивача, відповідно до яких ст. 192 Податкового кодексу України є єдиною нормою, яка прямо визначає податкові наслідки у випадку повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, та носить імперативний характер, тобто встановлює єдину можливу поведінку платника податків за відсутності альтернативних варіантів.
Відтак, враховуючи викладене, відповідне коригування податкових зобов'язань з ПДВ, здійснене позивачем у травні 2011 року є правомірним, що виключає необхідність донарахування податкового зобов'язання спірним рішенням.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. у справі № 2а-14618/11/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук
Судове рішення № 43159617, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 19.01.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-14618/11/2070. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: