Ухвала суду № 43159606, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/18543/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р.

у справі № 2а-4647/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарго-Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування наказу та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркарго-Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування наказу та визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано наказ від 20.01.2011 р. №147 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 31.01.2011 р. по 11.02.2011 р., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «Агротрансгруп», ТОВ «Будкапремонт», ТОВ «І.Т.А.-Фінанс», ПП «Будпостач», ТОВ «Укрпромтехенерго», ТОВ «НВО «Територіальні ресурси», ТОВ «Профіт-Система» за 2009, 2010 роки, про що складено акт від 18.02.2011 р. №86/1-23-70-35982607, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 23.06.1997 р. №233/2037, у результаті чого у період листопада 2009 року - лютого 2010 року, квітня - червня 2010 року, серпня 2010 року завищено податковий кредит на 6 873 660,14 грн.

Перевірка проведена на підставі наказу відповідача від 20.01.2011 р. №147, прийнятого на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодекс України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи вказану норму, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано вказали, що зазначені у пп. 78.1.4 Кодексу обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію органом державної податкової служби свого права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Отже, виключною передумовою для прийняття органом державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки, є факт ненадання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав судам доказів існування обставин, передбачених у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодекс України, на час прийняття оскаржуваного наказу від 20.01.2011 р. №147 та не довів факт ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому направлення податковим органом запиту після прийняття рішення про проведення перевірки та її здійснення, не свідчить про додержання вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Кодексу, а відтак не може свідчити про правомірність оскаржуваного рішення та дій.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що за відсутності юридичних фактів, із якими законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскаржуваний наказ від 20.01.2011 р. №147 підлягає скасуванню, а дії відповідача з проведення зазначеної перевірки визнанню протиправними.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. у справі № 2а-4647/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.