Ухвала суду № 43159599, 19.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРП Дормаш»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р.

у справі № 2а-8108/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРП Дормаш»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВРП Дормаш» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центр Нанотехнологій» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., про що складено акт від 13.04.2012 р. №1143/2240/33693428, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2010 року на 31 531,00 грн., яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 р. №0001022240/4104, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39 413,75 грн., з яких 31 531,00 грн. за основним платежем та 7 882,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням слугувало безпідставне формування позивачем податкового кредиту за результатом виконання господарських відносин з ТОВ «Центр Нанотехнологій».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами правомірність формування податкового кредиту спірних податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) в особі директора Антонова О.М. та ТОВ «Центр Нанотехнологій» (Продавець) в особі директора ОСОБА_5 укладено договір від 21.06.2010 р. №21/06-1Н, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини, вузли і механізми до авто.

На підтвердження поставки товару позивачем надані податкові накладні від 21.06.2010 р. №23; від 15.07.2010 р. №16; від 03.08.2010 р. №3; від 12.08.2010 р. №19; від 02.09.2010 р. №3; від 20.09.2010 р. №37; від 21.09.2010 р. №39; від 15.10.2010 р. №30.

На виконання умов вказаного договору, позивачем на користь продавця перераховано грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями у визначених розмірах. У ціні придбаного позивачем товару сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту червня - жовтня 2010 року.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підписані нібито директором контрагента - ОСОБА_5, який згідно копії актового запису про смерть від 30.08.2010 р. №16073, помер у віці 41 рік, причина смерті - гостра ішемічна хвороба серця.

Також, згідно висновку експерта від 16.02.2012 р. №40 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці документи, які були використані в якості зразка при дослідженні, ймовірно виконані не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Центр Нанотехнологій» не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (у т.ч. податкові накладні), що свідчить про неправомірність формування скаржником податкового кредиту червня-жовтня 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРП Дормаш» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. у справі № 2а-8108/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

м. Київ К/9991/68019/12